Флорентійські хроніки. Державець (збірник). Никколо Макиавелли

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ прибувають до Італії. Ліга італійських міст проти Іоанна і папи. – XXIX. Виникнення Венеції, її зростання і занепад. – XXX. Чвари між Бенедиктом XII та імператором Людовіком. – XXXI. Кола ді Рієнці, римський трибун, намагається вернутися до колишнього ладу республіки. – XXXII. Відзначення ювілеїв зводиться до 50 років. Королева Джованна дарує Авіньйон Церкві. Кардинал Егідія д'Альборнос відновлює в Італії владу пап. Війна між генуезцями та венеційцями за володіння островом Тенедос. Перше застосування артилерії в Італії. – XXXIII. Розкол у Церкві, в Неаполі та Ломбардії. – XXXIV. Наймані війська. Венеційці забирають Верону. – XXXV. Чвари між папою Інокентієм VII і римським народом через вольності. Церковний собор у Пізі. – XXXVI. Церковний собор у Констанці і кінець тривалої схизми між антипапами Григорієм XII, Бенедиктом XIII і Іоанном XXIII. – XXXVII. Філіппо Вісконті знову заволодіває Міланом. – XXXVIII. Королева Неаполітанська Джованна II і її інтриги. – XXXIX. Політичне становище Італії в середині XV століття.

      І

      Людність на північ від рік Рейну і Дунаю, в районах благодатних і родючих, плодиться так швидко, що частина її мусить часто покидати рідні землі й шукати нові місця пробування. Коли якийсь такий край хоче позбутися перенаселення, його мешканці поділяються на три частини так, щоб кожна частина складалася з однакової кількості родовитих і неродовитих, багатих і бідних. Потім частина, якій випадає жереб, вирушає шукати своєї долі у світ, а дві інші, позбувшись третьої, користуються й далі нажитим добром. Саме ця людність і зруйнувала Римську імперію, чому сприяли самі ж імператори, які покинули Рим, свою давню столицю, і перебралися до Константинополя, послабивши тим західну частину імперії, оскільки вони пильнували її нині менше й дозволили її грабувати як своїм підданцям, так і своїм ворогам. І справді, на те, щоб сплюндрувати таку могутню імперію, зведену на крові стількох відважних людей, потрібна була чимала підлота державців, чимала зрадливість підданців, чимала потуга і завзяття загарбників; отже, її занапастило не одне плем'я, а об'єднані сили багатьох племен. Перші з цих північних країв, ті, хто виступив проти імперії після кімврів, погромлених Марієм, римським громадянином, були вестготи, чия назва і їхньою, і нашою мовою означає – західні готи. Після зіткнень на границі імперії вони з дозволу імператорів отаборилися на довший час на річці Дунай і хоча з різних причин і в різний час чинили наскоки на римські провінції, а проте потуга імператорської руки весь час упиняла їх. І останній, хто звитяжно узяв над ними гору, був Теодосій; він настільки підгорнув їх під себе, що вони відмовилися обирати короля, а вдовольнившись його для них щедротами, жили під його зверхністю й билися під його корогвами. Але по кончині Теодосія його сини Аркадій і Гонорій успадкували імперію, проте не успадкувавши ні його зваги, ні фортуни; а зі зміною державця змінилися й часи. Теодосій поставив на чолі трьох частин держави трьох правителів: Руфіна на Заході, Стиліхона на Сході, а Гільдона СКАЧАТЬ