Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця. Олександр Ільченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ в неї – і в пазусі, і скрізь – набралося вже досить. Та Михайлик, парубійко прездоровий і лагідний, як лось, нівроку йому, такий вибухався, що був на голову вищий од усіх і такий дужий, же сам-один добре вгодовану свиню міг підняти й однести світ заочі чи навіть корову, а не те що таке чудове створіння, як мила пані Роксолана Купа.

      Згадавши про коваля Михайлика, пан Пампушка загукав до нього, покликав до ридвана і звелів:

      – Ану, соколику! Бери лишень.

      – Кого це?

      – Мостиву нашу пані. Цуп її з ридвана, мою солодку пташечку!

      – Але… як же, пане обозний? – сторопів Михайлик, бо в нього після вчорашнього переброду через річку лишилося якесь тривожне й незрозуміле почуття, хоч і переносив хлопець тую пані, незручно витягши руки вперед і якнайдалі відставляючи її від себе.

      – Як же так? – сполошилась, підійшовши до ридвана, і матінка Михайликова, невеличка, замучена злиднями та горем, але ще кругленька, мов цибулька, й зовсім іще не стара матуся, з якою Михайлик не розлучався ніколи й ніде і яка всі ці дні чвалувала на рудій кобилі стремено до стремена з ним. – Навіщо це? – допитувалась вона, добре бачивши, як зашарівся її синок, хоч він і без того був червонощокий і ніжнопикий, мов дівчина.

      Але ж на її синка Демид Купа й не дивився та й не помічав нічого такого, бо кріпаків та наймитів пан полковий обозний давно вже не мав за людей.

      І він сказав:

      – А ти не бійся: пані не прокинеться. Тягни, тягни!

      І хлопчина потяг.

      – Візьми на руки.

      І хлопчина взяв.

      – Неси її під грушу. Отак, отак…

      І хлопчина поніс.

      Здоровенний, важкий, він ступав напрочуд легко, як величезний кіт-воркіт.

      Він був у тій солодкій порі, коли хлопцеві вже пахне запаскою, але, піклуванням матінки, ще нічого не знав у тім ділі, і, перемагаючи свій парубоцький страх перед жіночою статтю, Михайлик ішов, як сліпий, і неня взяла під руку, і вела його, але вперше в житті рука рідної та коханої матінки здалась йому зайвою, холодною й навіть чужою. Пройшовши кілька кроків, парубок відчув, що пані не спить, бо вона, зненацька загравши впрілим тілом, припала до нього грудьми.

      – Чого ж ти став? – покваплював обозний.

      Але Михайлик його не почув.

      А бистроока Патиме, полонена татарочка, лукава покоївка пані Роксолани, тільки сплюнула зозла і нишком шепнула стеряному хлопцеві:

      – Кинь її, кинь падлюку!

      8

      – Неси ж її, неси! – наказував, нічого такого не помітивши, пан Купа.

      Але Михайлик, скам'янівши, не міг і ворухнутись.

      Рука паніматки тягла його вперед. І він руки не чув.

      Він чув тільки, як б'ється серце в молоденької пані Роксолани.

      Він бачив одне її око дуже близько від себе, одне око, темне, як вишня, котре розплющилось тільки для нього, бо ж його бачити ніхто вже не міг – так близько опинилось воно від його вуст, око, в якому СКАЧАТЬ