100 знаменитих людей України. Оксана Очкурова
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу 100 знаменитих людей України - Оксана Очкурова страница 41

СКАЧАТЬ до них селянами були зобов'язані виступати в похід у повному бойовому озброєнні на першу вимогу князя.

      А воювати тоді доводилося багато. Протягом майже всього свого правління Володимир вів запеклу боротьбу з печенізькими ханами, орди яких кочували в Північному Причорномор'ї. Печеніги постійно робили набіги на південноруські землі, витолочували посіви, грабували й палили міста і села, убивали і брали в полон тисячі русичів. Для захисту від кочівників київський князь наказав створити могутню оборонну систему. Будівництво численних укріплених міст навколо Києва вимагало сил і коштів усієї держави. Адже тоді будували не лише фортеці, а й величезні земляні стіни з густим дубовим частоколом на них. Ці земляні насипи розташовувалися вздовж річок і підсилювали природні перешкоди на шляху кочівників. У народі їх прозвали «Змієвими валами».

      Важка боротьба Київської Русі з печенігами за часів правління Володимира відобразилася в «Повісті временних літ». Нестор згадує про три великі набіги (992, 996 і 998 pp.), що закінчилися цілковитою перемогою руських воїнів. Про 992 р. літописець повідомляє: «Прийшли печеніги по берегу Дніпра від Сули, а Володимир виступив проти них і зустрів їх на Трубежі біля броду, де зараз Переяславль. Став Володимир на одному березі, а печеніги – на іншому, і не зважувалися наші перейти на той берег, а ті – на цей». Як завжди, напевно, печеніги мали чисельну перевагу, але руські воїни розташувалися за укріпленням. Тому ніхто і не зважувався почати битву першим. Тоді результат протистояння вирішив двобій богатирів, що ввійшов у народний епос як билина про Микиту Кожум'яку. Печеніги були осоромлені і з ганьбою втекли.

      Проводячи адміністративну і правову реформи, зводячи вражаючі уяву «Змієві вали», давньоруський уряд не забував і про ідеологію. Розвиток феодалізму вимагав відповідного ідеологічного обґрунтування і затвердження. Язичництво з його багатобожжям і численними волхвами не могло освячувати князівський авторитет, і таким чином не відповідало вимогам часу.

      Жерці різних культів виступали проти покріпачення вільних общинників і часто самі суперничали з князями за вплив на суспільство. Тому першочерговим завданням для Володимира стала реформа язичницьких вірувань і культів. Згідно з тією ж «Повістю временних літ», зійшовши на престол, Володимир наказав поставити на горі поруч із князівським замком пантеон і помістити туди язичницьких ідолів на чолі з Перуном – богом грози й блискавки. Можливо, інтуїтивно князь відчував, що одноосібному способу правління має відповідати єдиний верховний бог. Однак спроба ввести єдиний для всієї країни культ не принесла бажаних результатів. Тоді Володимир Святославич звернувся до християнства, вже відомої на Русі монотеїстичної релігії, що поступово поширювалася серед слов'ян завдяки політичним, економічним і культурним зв'язкам з Візантією.

      Після тривалих роздумів Володимир остаточно схилився до нової віри. Прийняттю важливого СКАЧАТЬ