Сагайдачний. Андрій Чайковський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ На те, що задумуєте, я не дозволю. А коли б ви ще раз таким безглуздим засудом довели до бунту, до проливу крові і споганили цим нашу школу, тямте, що князь прикаже вам голови познімати.

      Опір ректора мов студеною водою їх облив. Вони налякались. Один складав вину на другого. Справді, може бути з того халепа. Треба б якось Жмайла задобрити.

      Та відомо на світі, що один промах родить другий, особливо як людина, що раз промахнулась, не старається зрівноважитись, а хоче промах направити загаряча.

      Пошептавшись між собою, урадили задобрити його червінцями.

      Послали одного даскала з червінцями. Він прийшов до Маркової лежанки і звітався з хлопцями, та вони ні словом до нього не відзивалися, а балакали між собою, начеб його не було. Даскал щось говорив, а далі всунув Жмайлові червінці під заголовок. Марко, почувши щось тверде, вийняв гаманець з-під заголовка.

      — А це що? — питає грізно.

      — Це ректор посилає за терпеливість.

      Марко почервонів, як рак, і шпурнув даскалові гаманець у лице.

      — Йди до диявола! Ти зневагу і кривду червінцями хочеш заплатити, і то шляхтичеві?

      Даскал, бачачи, що ще й Петро затискає кулаки, підніс гаманець із землі і мерщій втік зі спальні.

      — То, моспане, не жарт. Бунтар зухвалий, але його конче треба вилічити, заки князь верне.

      — Треба до нього лікаря послати, а коли не схоче, то вже й не гріх буде сили вжити. Послали княжого лікаря.

      — Йди геть, бо голову розіб'ю! — кричав Марко. — Напосілися не давати мені супокою — я сам видержу без тебе.

      Та лікар привів з собою помічників, бо його упередили, що без опору не піде.

      Тепер виступив Петро в обороні побратима. В його руці блиснув ніж.

      — Котрий з вас хоче піти перший чортові в зуби? Виступай!

      Помічники лікарські не вступалися. Та тут зчинився пекельний галас. Хтось крикнув, що хочуть Петра бити. Бурсаки збігались з усіх усюдів. Інші повибігали зі школи. Кожний хапав, що під руки попало.

      — Не дамо знущатися над нами, досить пролляли крові. Бийте напасників!

      В цілій бурсі настало пекло. Лікар втік мерщій. Повтікали й даскали, а ректор каже, заломлюючи руки:

      — Що ви наробили? Подуріли? Що я тепер зроблю?

      Ректор пішов сам до бурси. Його дуже всі поважали й любили.

      — Діти! Що ви робите, що з вами сталося? Бог з вами, заспокойтеся. Слухайте, я знаю, що Жмайлові зробилася кривда, і справа піде перед князя. Чого ви так?

      — Петра хотіли бити…

      — То не може бути. Без мого дозволу ніхто не смів нікого доторкнутися, але старшину треба слухати.

      Петро тепер отямився. Йому дивно стало, що міг так різко проти старшини виступити, хоч завжди її слухав. Він налякався свого вчинку.

      — Прошу вашої милості, ми обидва були роздратовані тою кривдою, яка Маркові сталася, а тут ще як на глум, присилають сюди лікаря з пахолками.

      — А СКАЧАТЬ