Сагайдачний. Андрій Чайковський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ у пояс, промовив;

      — Ваша голова, милостивий князю!

      — З яким ділом приходиш, пане Северине?

      — Зачуваю, бо вже про те говорять, що ваша милість ладиться в похід на свавільників під Білу Церкву. Смію спитати вашої милості, що прикажете, ваша милосте: вірному слузі остати на печі чи йти в поле?

      На ті слова всі дуже зачудувалися, бо дожидали чого іншого.

      — Хіба ж ти би пішов проти козацтва воювати?

      — Коли ваша милість не прикажуть, то не піду…

      — Таж козаки — твої брати.

      — А ваша милість — мій батько, батько ближчий, чим брати. Було б погано, коли б я опустив у пригоді мого добродія й пристав до його ворога.

      — А нема в твоїх словах якої хитрості, бо самим словам віри не йму?

      — Ваша милість Наливайка не знають, як видно. Він найвірніший слуга вашої милості, та я ще мушу виправдати свою нетерплячку, я, слуга, повинен ждати, поки пан не прикаже, але я мушу знати волю вашої милості наперед. Зібрати військо — то не через пліт перескочити. Треба негайно зібрати людей, узброїти, нагодувати. Відтак треба все впорядкувати. Треба людей заздалегідь упередити, а то ті шибайголови підуть на той бік. Вони без війни, як риба без води, жити не можуть.

      Усім та смілива розумна мова козацького ватажка дуже сподобалась.

      Князь Костянтин каже:

      — Твоя мова розумна і щира. Пам'ятай, пане Северине, що хто нам прислужиться, той може бути певний нагороди. Князь слова додержує. По тім поході, коли так буде, як ти говориш, будь певний моєї ласки. Даю тобі дозвіл на збирання козацтва, роби, як знаєш. Усього будеш мати, а що ти неабиякий ватажок, то я це знаю.

      Наливайко вклонився й вийшов.

      — Це певний чоловік і певно нашої справи не зрадить, — каже Вишневецький.

      — Він нам більше прислужиться, як хто інший, — каже князь Януш, — По-перше, то справний ватажок і вміє орудувати гарматою.

      — І розумів козацьку тактику.

      — На Северина ждав на замковій вулиці о. Дем'ян.

      — Трохи не подавився своїми власними словами, так садивсь на чемності. Щоб тільки за твоєю радою, брате, не втратив козацької слави.

      — Не втратиш, увесь світ дізнається, яку ти козацтву прислугу зробив.

      — Ніхто того знати не буде, а всі мене побачать там, по тім боці, де я не повинен бути. Та вже вороття нема, бо коли я сам заявив князеві свої послуги, то аж тепер би зрадником остав. Нехай діється Божа воля!

      VІІІ

      В Білій Церкві все заспокоїлося. Козаки Косинського жили з міщанами в згоді; був у городі порядок; Косинський з старшиною сидів на замку і тут укладали план дальшої війни. Косинський розписував листи на всі сторони й взивав козацтво єднатися під його булавою. Писав на Запорожжя, писав до своїх приятелів, писав до московського царя.

      Зійшлась рада СКАЧАТЬ