На кожум'яках. Іван Нечуй-Левицький

Чтение книги онлайн.

      Настя, Ольга, Варвара. Покажи-бо, Євфросинко, золотi сережки та браслети, покажи!

      Євфросина. Та вже нiгде дiтись: треба показати. (Йде в кiмнату й виносить сережки й браслет).

      Всi. Ой, гарнi ж! Аж блищать, аж горять! Так i сяють на всю хату.

      ВИХIД 15

      Тi самi й Євдокiя Корнiївна.

      Євдокiя Корнiївна (вбiгає з пекарнi прожогом). Аж тридцять карбованцiв заплатила своїми руками! Надiнь, Євфросинко, то й я подивлюсь.

      Євфросина. Таки не втерпiли, прибiгли: ще й Химку сюди приведiть. Пiдiть-бо, мамо, в пекарню, а то Химка там все перепалить та переварить.

      Євдокiя Корнiївна. Пiду, пiду. (Виходить).

      Євфросина надiває перед дзеркалом сережки й браслет.

      Всi. Ой, як блищать! А повернись, Євфросинко!

      Оленка. Яка ти стала гарна в сережках! Вдвоє покращала.

      ВИХIД 16

      Євфросина, Настя, Ольга, Варвара i Оленка.

      Оленка. Дай менi, Євфросино, в руки браслет: ще зроду в руках не держала золота.

      Євфросина. Ти, Оленко, як мала дитина. На, про мене, й подерж, та тiльки не впусти, бо ще й розiб’єш.

      Оленка (бере браслет i примiряє на руку). Отже й до моєї руки пристає; їй-богу, пристає. I моя рука не дуже чорна для золота.

      Варвара. Якби пак було, то й пристало б.

      Оленка. Та горенько, що нема.

      Євфросина. Та не держи-бо так близько коло рота: на золото не можна дихати, бо стемнiє. Дай лишень сюди! (Бере й надiває на руку).

      Оленка. Ой, як же на тобi блищить золото! Неначе на образi.

      Варвара. Як ти Євфросино, сьогодня розкiшно вбрала голову!

      Оленка. Якi в тебе, Євфросино, стали тепер великi коси. Як ви були бiднiшi, то в мене були довшi коси, нiж у тебе, а як ви розбагатiли, то в тебе аж утроє бiльшi коси виросли.

      Євфросина i всi три приятельки смiються.

      Євфросина. От вже кожум’яцька простота! Чи вже ж ти думаєш, що у всiх панiв на головi свої коси?

      Оленка. Невже ж чужi?

      Ольга. А чом же не вбратись i в чужi коси, аби було гарно?

      Оленка. А я все було дивуюсь, чого в тих багатих панiв такi здоровецькi косища, неначе в кожної куделя на головi або повiсмо конопель.

      Євфросина. Купи, Оленко, й собi таке повiсмо та почепи на голову. Побачиш, як покращаєш.

      Настя. Недурно ти, Євфросино, так сьогодня прибралась. Еге? Когось ждеш?

      Євфросина. Може, кого й жду, та не скажу кого.

      Настя. А я вгадаю, хоч ти й не скажеш.

      Євфросина. Ба не вгадаєш!

      Настя. Ба вгадаю.

      Євфросина. Ба не вгадаєш.

      Настя. Бодай я завтрiшнього дня не дiждала, коли не вгадаю.

      Євфросина. Ану скажи, як починається його прозвище.

      Настя. Го…

      Євфросина. А далi?

      Настя. Гострохво…

СКАЧАТЬ