На кожум'яках. Іван Нечуй-Левицький

Чтение книги онлайн.

      Тi самi й Химка.

      Горпина. Побiжи, Химко, в церкву до дяка, нехай дяк дасть хазяїновi на один нюх табаки.

      Химка. Чого? Табаки? Хiба ж я дурна, щоб за чортзна-чим бiгала, та ще й до церкви! Вже цi тiтка вигадають! (Виходить).

      ВИХIД 7

      Тi самi без Химки i Євфросина.

      Євфросина (входить в свiтлицю. Побачивши Горпину, йде до неї i гордо вiтається). Добривечiр, тiтко! Це ви до нас в гостi?

      Горпина. Авжеж бачите, небого! В гостi прийшла.

      Євфросина. Ходила оце гуляти та купила щось задля вас, мамо.

      Євдокiя Корнiївна. Що ж ти купила? Чи не черевики?

      Горпина. Певно, купила матерi московську бурульку.

      Євфросина. (розвiрчує папiр й виймає очiпок з червоними стрiчками). Ось що я вам, мамо, купила. (Хоче надiти матерi на голову; мати одхиляється).

      Євдокiя Корнiївна. Що се ти, дочко! Схаменися! Чи годиться ж менi на старiсть убиратися в очiпок, та ще з червоними стрiчками?

      Горпина. Авжеж! Воно якраз пристане до сивої коси.

      Євфросина. Скиньте, мамо, оту мiщанську хустку з рiжками та вберiться в чепчик.

      Євдокiя Корнiївна. Ходила з рiжками замолоду, ходитиму й на старостi лiт.

      Євфросина. Ви бачите, мамо, що в нас почали бувати не простi люди. Їй-богу, вiзьму ножницi та постинаю тi капоснi рiжки вам i тiтцi.

      Горпина. Отак пак! На здоров’ячко матерi. Рiжте, небого, матерi, а тiтки не зачiпайте.

      Євфросина. От уже кожум’яцька простота! Що ж то скажуть мої товаришки, що вчилися зо мною в мадами у пансiонi, як часом котра ненароком загляне до нас? (Тихо). Що то скаже вiн, як прийде та знов побачить на матерi отi рiжки? Вiн же смiявся з тих рiжкiв менi в вiчi!

      Горпина. А дайте, небого, я приберуся в той очiпок хоч на час. (Надiває чепчик перед дзеркалом, вертить головою й пританцьовує). А що? Чи не панi ж з мене вийшла? Дивiться, Сидоре Свиридовичу, чи не пристали ж оцi червонястi стрiчки менi до лиця?

      Сидiр Свиридович. Хоч сьогодня замiж, їй же богу, хоч сьогодня.

      Горпина. А брови як чорнiють при цих капосних стрiчках. Бий тебе коцюба! На двадцять рокiв помолодшала. Тепер я неначе i кругом панi. Загляну хоч у вiкно, може, на мене задивиться який кожум’яцький прудивус. (Заглядає в вiкно). Ото шкода! Нiкогiсiнько нема на улицi, тiльки дурна телиця витрiщила на мене очi. Химко! Химко!

      Входить Химка.

      ВИХIД 8

      Тi самi й Химка.

      Горпина. Химко! Подивись ти на мене, чи гарно менi в цих стрiчках?

      Химка. Авжеж гарно. (Тихо). Господи прости, як та потороча. (голосно). Вже, господи, що не вигадають оця тiтка, то все пiвтора людського. (Смiється). Нема часу дивитись.

      Горпина. I цур йому! Нагрiшила повнiсiньку хату, хоч зараз iди до попа та й сповiдайся.

      Химка виходить.

      ВИХIД 9

      Тi самi без Химки.

      Сидiр Свиридович. Вам би, сестро, i справдi треба щодня сповiдатись.

      Євфросина. СКАЧАТЬ