Тарас Шевченко та його доба. Том 1. Віктор Берестенко
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Тарас Шевченко та його доба. Том 1 - Віктор Берестенко страница 22

Название: Тарас Шевченко та його доба. Том 1

Автор: Віктор Берестенко

Издательство: Фолио

Жанр: Биографии и Мемуары

Серия:

isbn: 978-966-03-6570-4, 978-966-03-6569-8

isbn:

СКАЧАТЬ добре ходите в ярмі,

      Ще лучче, як батьки ходили.

      Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,

      А з їх, бувало, й лій топили.

      Може, чванитесь, що братство

      Віру заступило.

      Що Синопом, Трапезондом

      Галушки варило.

      Правда!.. правда, наїдались.

      А вам тепер вадить.

      І на Січі мудрий німець

      Картопельку садить.

      А ви її купуєте,

      Їсте на здоров’я

      Та славите Запорожжя.

      А чиєю кров’ю

      Ота земля напоєна,

      Що картопля родить, —

      Вам байдуже. Аби добра

      Була для городу!

      А чванитесь, що ми Польщу

      Колись завалили!..

      Правда ваша: Польща впала

      Та й вас роздавила!

      Так от як кров свою лили

      Батьки за Москву і Варшаву,

      І вам, синам, передали

      Свої кайдани, свою славу!

      Доборолась Україна

      До самого краю.

      Гірше ляха свої діти

      Її розпинають.

      Замість пива праведную

      Кров із ребер точать.

      Просвітити, кажуть, хочуть

      Материні очі

      Современними огнями.

      Повести за віком,

      За німцями, недоріку,

      Сліпую каліку.

      Добре, ведіть, показуйте,

      Нехай стара мати

      Навчається, як дітей тих

      Нових доглядати.

      Показуйте!.. За науку,

      Не турбуйтесь, буде

      Материна добра плата.

      Розпадеться лу́да

      На очах ваших неситих,

      Побачите славу,

      Живу славу дідів своїх

      І батьків лукавих.

      Не дуріте самі себе,

      Учітесь, читайте,

      І чужому научайтесь,

      Й свого не цурайтесь.

      Бо хто матір забуває,

      Того Бог карає,

      Того діти цураються,

      В хату не пускають.

      Чужі люди проганяють,

      І немає злому

      На всій землі безконечній

      Веселого дому.

      Я ридаю, як згадаю

      Діла незабуті

      Дідів наших. Тяжкі діла!

      Якби їх забути,

      Я оддав би веселого

      Віку половину.

      Отака-то наша слава,

      Слава України.

      Отак і ви прочитайте,

      Щоб не сонним снились

      Всі неправди, щоб розкрились

      Високі могили

      Перед вашими очима,

      Щоб ви розпитали

      Мучеників: кого, коли,

      За що розпинали!

      Обніміте ж, брати мої,

      Найменшого брата, —

      Нехай мати усміхнеться,

      Заплакана мати.

      Благословить дітей своїх

      Твердими руками

      І діточок поцілує

      Вольними устами.

      І забудеться срамотня

      Давняя година,

      І оживе добра слава,

      Слава України.

      І світ ясний, невечерній

      Тихо засіяє…

      Обніміться ж, брати мої,

      Молю вас, благаю!43

      Как же зримо представить себе образ Тараса Шевченко, как воплотить его в нашем искусстве романа, портрета, СКАЧАТЬ



<p>43</p>

Первісний автограф не відомий. Уперше поет прочитав послання своїм знайомим і друзям на літературному вечорі у В. В. Тарновського-старшого. М. М. Білозерський згадував: «Василий Васильевич Тарновский-отец (ум. 1865 г.) рассказывал мне, что у него в сороковых годах в Киеве бывали литературные вечера, которые посещали Н. И. Костомаров, Василий Михайлович Белозерский и другие друзья и знакомые Тарновского, и в числе их и Шевченко. Однажды он пришел и прочитал только что написанное им известное «Посланіе до земляків». Общее содержание этого произведения и в особенности те места, где говорится о казацких гетманах, которых Шевченко первый понял и выставил в их истинном виде, произвело на всех присутствующих потрясающее впечатление и с этого момента преклонение ясновельможным и представление их героями-рыцарями рушилось… Слово Шевченка низвело их с пьедесталов и поставило на надлежащие места» (Киевская старина, 1882, № 10).

У квітні-червні 1846 р., перебуваючи у Києві, Шевченко переписав твір з невідомого автографа до рукописної збірки «Три літа» з виправленнями… Твір набув остаточного вигляду.

У середині 1840-х років, до арешту Шевченка 5 квітня 1847 р., послання нелегально поширюється в рукописних списках, автор знайомить з ним учасників Кирило-Мефодіївського товариства, у справі яких під час допиту у ІІІ відділі фігурували списки, зроблені В. М. Білозерським… М. І. Костомаровим… О. В. Марковичем… Списки дещо різняться між собою, але всі походять, хоч і не безпосередньо, від автографа збірки «Три літа» з незначними різночитаннями…

Від автографа збірки «Три літа» опосередковано походить список П. О. Куліша та невідомої особи… З недогляду… пропущено два слова: «Не турбуйтесь».

В «Історичному оповіданні» П. О. Куліш цитував послання:

Умийтеся! Образ БожийБагном не скверніте,Не дуріте дітей своїх,Що вони на світіНа те тілько, щоб панувати…a

У третьому рядку наведеного уривка є різночитання (замість «Не дуріте дітей ваших» – «Не дуріте дітей своїх»), але важко сказати, чи то недогляд П. О. Куліша, чи може так було в якомусь попередньому автографі. Є такого типу різночитання і в іншому уривку, що його наводить П. Куліш:

…ЗаговоритьІ Дніпро, і гори,І потече сторікамиКров у Чорне мореСинів ваших. І не будеКому помагати,Одцурається брат братаІ дитини мати.

Існував також список невідомою рукою 40-х років ХІХ ст., його різночитання подано у примітках до «Кобзаря з додатками споминок про Шевченка Костомарова і Микешина» (Прага, 1876). З невстановленого списку, як видно, дуже неякісного, наприкінці 50-х років ХІХ ст. послання переписав І. М. Лазаревський. Цей список не відбивав тексту, створеного поетом у рукописній збірці «Три літа», містив викривлення. Переглядаючи його після повернення з заслання, Шевченко зробив у ньому чимало виправлень, наблизивши текст до автографа у збірці «Три літа», а часом дав і нові варіанти, але правку не доведено до кінця і облишено.

Суттєві відміни проти автографа містив список М. О. Максимовича, різночитання якого подав В. М. Доманицький у своїй праці «Критичний розслід над текстом «Кобзаря» (1907). З них лише поодинокі збігаються з різночитаннями інших списків. Не повторюються вони і в іншому списку, що належав М. О. Максимовичу… Навіть назви різні: у першому – «Посланіє до мертвих і живих…», а у другому – «І мертвим, і живим…». Останній список взагалі ближчий до автографа у збірці «Три літа».

До списку, що належав М. О. Максимовичу і тепер зберігається в ЦДАМЛ СРСР… близький список О. М. Бодянського…

Значні розбіжності з основним текстом містять списки у примірнику «Кобзаря» 1860 р. з рукописними вставками, у рукописній збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 р. невідомою рукою… у рукописному «Кобзарі» І. І. Сердюка.

Список невідомою рукою (можливо, А. Слюсарчука) у Львівській науковій бібліотеці імені В. Стефаника АН УРСР… мав помітку олівцем на титулі: «З тих часів, як ще поезії Шевченка галицька молодіж переписувала і передавала з рук до рук». Він відноситься до першої половини 60-х років ХІХ ст. і походить, як і список Т. Грушкевича… від першодруку. Список К. Климковича… є копією з видання «Поезії Тараса Шевченка» (Львів, 1867).

Незначні різночитання у списках П. О. Куліша… у списку, що належав Л. М. Жемчужникову… у рукописній збірці «Стихотворения Шевченка»… невідомою рукою… у рукописному «Кобзарі»… у рукописній збірці 1889 р.

Вперше надруковано у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (Лейпциг, 1859). Введено до збірки творів у виданні: Поезії Тараса Шевченка. Львів, 1967. Т. 1. У Росії вперше надруковано без купюр у виданні: Шевченко Т. Кобзарь. – СПб., 1907.