Тарас Шевченко та його доба. Том 1. Віктор Берестенко
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Тарас Шевченко та його доба. Том 1 - Віктор Берестенко страница 21

Название: Тарас Шевченко та його доба. Том 1

Автор: Віктор Берестенко

Издательство: Фолио

Жанр: Биографии и Мемуары

Серия:

isbn: 978-966-03-6570-4, 978-966-03-6569-8

isbn:

СКАЧАТЬ знову!.. Якби взять

      І всю мізерію з собою,

      Дідами крадене добро,

      Тойді остався б сиротою

      З святими горами Дніпро!

      Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,

      Щоб там і здихали, де ви поросли!

      Не плакали б діти, мати б не ридала,

      Не чули б у Бога вашої хули.

      І сонце не гріло б смердячого гною

      На чистій, широкій, на вольній землі.

      І люди б не знали, що ви за орли,

      І не покивали б на вас головою.

      Схаменіться! будьте люди,

      Бо лихо вам буде,

      Розкуються незабаром

      Заковані люде,

      Настане суд, заговорять

      І Дніпро, і гори!

      І потече сторіками

      Кров у синє море

      Дітей ваших… і не буде

      Кому помагати.

      Одцурається брат брата

      І дитини мати.

      І дим хмарою заступить

      Сонце перед вами,

      І навіки прокленетесь

      Своїми синами!

      Умийтеся! образ Божий

      Багном не скверніте.

      Не дуріте дітей ваших,

      Що вони на світі

      На те тілько, щоб панувать…

      Бо невчене око

      Загляне їм в саму душу

      Глибоко! глибо́ко!

      Дізнаються небожата,

      Чия на вас шкура,

      Та й засядуть, і премудрих

      Немудрі одурять!

      Якби ви вчились так, як треба,

      То й мудрість би була своя.

      А то залізете на небо:

      «І ми не ми, і я не я.

      І все те бачив, і все знаю,

      Нема ні пекла, ані раю.

      Немає й Бога, тілько я!

      Та куций німець узловатий,

      А більш нікого!..» – «Добре, брате,

      Що ж ти такеє?»

      «Нехай скаже

      Німець. Ми не знаєм».

      Отак-то ви навчаєтесь

      У чужому краю!

      Німець скаже: «Ви моголи».

      «Моголи! моголи!»

      Золотого Тамерлана

      Онучата голі.

      Німець скаже: «Ви слав’яне».

      «Слав’яне! слав’яне!»

      Славних прадідів великих

      Правнуки погані!

      І Коллара36читаєте

      З усієї сили,

      І Шафарика37, і Ганка38,

      І в слав’янофіли

      Так і претесь… І всі мови

      Слав’янського люду —

      Всі знаєте. А своєї

      Дас(т)ьбі… Колись будем

      І по-своєму глаголать,

      Як німець покаже

      Та до того й історію

      Нашу Вам розкаже, —

      Отойді ми заходимось!..

      Добре заходились,

      По німецькому показу

      І заговорили

      Так, що й німець не второпа,

      Учитель великий,

      А не те, щоб прості люде.

      А гвалту, а крику!

      «І гармонія, і сила,

      Музика, та й годі.

      А історія!.. поема

      Вольного народа!

      Що ті римляне убогі!

      Чортзна-що – не Брути!39

      У нас Брути! і Коклеси!40

      Славні, незабуті!

      У нас воля виростала,

      Дніпром СКАЧАТЬ



<p>36</p>

Ян Коллар (1793 – 1852) – чеський учений і поет, який послідовно обстоював думку про єднання слов’янських народів. Великої популярності набула його поема «Дочка слави», уривок якої О. Бодянський опублікував у своїй книжці «О народной поэзии славянских народов» (1837). В «Отечественных записках» (1840) опублікована статья Я. Коллара «О литературной зависимости между племенами славянскими». Очевидно, з цими творами Шевченко був обізнаний (Шевченківський словник. Т. 1. К., 1976. С. 503).

<p>37</p>

Павел-Йосеф Шафарик (1795 – 1861) – чеський і словацький славіст, філолог, історик, археолог, видатнй діяч чеського й словацького відродження. Його діяльність мала не тільки наукове, а й громадське значення, відігравши велику роль у піднесенні національно-визвольного руху слов’янських народів і особливо на його батьківщині. Шевченко знав про П. – Й. Шафарика від його учня О. М. Бодянського, читав перекладені останнім його праці «Славянские древности» (М., 1837 – 1838) та «Славянское народописание» (М., 1843), схвально відгукнувся про П. – Й. Шафарика в передмові 1847 р. до нездійсненого видання «Кобзаря. Перебуваючи в Україні 1845 р., поет міг прочитати в «Полтавских губернских ведомостях» статтю «О малороссийском наречии сравнительно с великорусским и белорусским (по Шафарику)» (1845 – 31 марта, 7 апреля), в якій українська мова розглядається як рівноправна серед інших східнослов’янських мов. Десь у 1858 – 1859 рр. Шевченко переслав П. – Й. Шафарикові неповний текст поеми «Єретик» разом з посланієм (Там само. С. 491).

<p>38</p>

Вацлав Ганка (1791 – 1861) – чеський поет і філолог, діяч чеського національного відродження. Разом з Й. Ліндою створив збірки поезій «Краледворський рукопис» (1819) і «Зеленогорський рукопис» (1820), підробивши їх під пам’ятки давньої чеської літератури. Переклав «Слово о полку Ігоревім» чеською мовою. Як і Я. Коллар, обстоював ідею слов’янського єднання (Там само).

<p>39</p>

Луцій Юній Брут – керівник повстання в Римі 509 р. до н. е., внаслідок якого повалено імператорську владу і встановлено республіканський лад. За участь у змові проти республіки засудив до страти двох власних синів.

Марк Юній Брут (85 – 42 рр. до н. е.) – римський політичний діяч, один з головних учасників змови проти Юлія Цезаря і вбивства його (44 р. до н. е.). Обстоював республіканський лад правління. Зазнавши поразки проти другого тріумвірату Антонія і Октавіана, 42 р. до н. е. покінчив самогубством. Ім’я Брутів набуло символу громадянських чеснот (Шевченківський словник. Т. 1, С. 491).

<p>40</p>

Публій Горацій Коклес (Одноокий) – легендарний герой, який 507 р. до н. е. врятував Рим від етрусків, один захищаючи міст через річку Тібр (Там само).