Рукопис, знайдений в Аккрі. Пауло Коельйо

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ порівнювати його, марно обговорювати.

      Наймолодші усвідомлюють, що світ наповнений грандіозними проблемами, які вони мріють розв’язати, але їхньою опінією ніхто не цікавиться. «Ви ще не знаєте, у чому полягає реальність світу, – кажуть їм. – Треба послухати старших, вони краще знають, що треба робити».

      Старші здобувають досвід і набувають зрілості, знайомляться із труднощами й суперечностями життя, та коли виникає потреба когось навчити, то ніхто не хоче їх слухати. «Світ змінився, – чують вони. – Треба стежити за прогресом і слухати молодших».

      Відчуття марноти не шанує вік і не просить дозволу, воно руйнує душу, знай повторюючи: «Ніхто тобою не цікавиться, ти – ніщо, планета не потребує твоєї присутності».

      У розпачливій спробі надати сенсу своєму життю багато людей звертаються до релігії, адже боротьба в ім’я релігії завжди, як здається, виправдовує щось велике, вона може перетворити світ. «Ми працюємо на Бога», – кажуть вони собі.

      І перетворюються на людей, відданих Богові. Потім – на шанувальників Євангелії. Потім – на фанатиків.

      Вони не розуміють, що релігію було створено, аби поєднати містерії з поклонінням, а не для того, щоб пригнічувати й навертати інших. Для того, щоб чудо Бога запровадити в життя.

      Сьогодні вночі я оплакуватиму тебе, о Єрусалиме, бо таке розуміння Божественної Єдності зникне в найближчу тисячу років.

      Запитайте в польової квітки: «Чи почуваєш ти себе непотрібною, бо все, що ти робиш, є повторенням того, що роблять інші подібні квітки?»

      І вона відповість: «Я гарна, й краса в собі – мій резон жити».

      Запитайте в річки: «Чи почуваєш ти себе непотрібною, бо все, що ти робиш, – це біг в одному напрямку?»

      І вона відповість: «Я не намагаюся бути потрібною; я намагаюся бути річкою».

      Ніщо в цьому світі не є непотрібним із погляду Бога. Навіть листок, який відірвався від дерева, навіть волосина, що падає з голови, навіть комаха, яку вбили, бо вона надокучала. Усе має причину для існування.

      Навіть ти, який щойно поставив собі це запитання. «Я нікому не потрібен», – це твоя власна відповідь, яку ти даєш собі самому.

      Через короткий час вона тебе отруїть, і ти помреш ще за життя – хоч і далі ходитимеш, їстимеш, спатимеш і намагатимешся розважатися завжди, коли матимеш таку змогу.

      Не намагайся бути корисним. Намагайся бути самим собою; цього досить і в цьому вся суть.

      Не ходи ані швидше, ані повільніше, аніж ходить твоя душа. Бо саме вона за кожним кроком навчатиме тебе, в чому твоя корисність. Іноді це участь у великій битві, яка допоможе змінити хід історії. Але іноді це просто усмішка без причини особі, з якою ти випадково зустрівся на вулиці.

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте СКАЧАТЬ