Проект «Україна». Галичина в Українській революції 1917–1921 рр.. Микола Литвин

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ передачу німцям 35 % нового врожаю[102].

      Але як тільки 14 листопада 1918 р. Скоропадський проголосив грамоту про ліквідацію самостійності Української держави і проголошення її федерації з Росією, проти гетьмана вибухнуло повстання, ядром якого став щойно створений Осадний Корпус Січових стрільців. 14 грудня в апартаментах турецького дипломата готелю «Палас» гетьман зрікся влади і за сприяння німецьких військових виїхав до Німеччини, де навіки спочив наприкінці Другої світової війни.

      Як бачимо, гетьманська модель державності так і не вивела Україну із національно-політичної кризи, а тому була змінена новими політичними опонентами, прихильниками відродження УНР[103]. 19 грудня відбувся урочистий в’їзд до Києва Директорії на чолі з В. Винниченком.

      Передреволюційний Львів: гарячий привіт і глибока повага Центральній Раді

      Українська революція захопила і Карпатський край. Національний рух особливо активізувався після утворення Центральної Ради у Києві, проголошення Української Народної Республіки, розгортання збройної експансії більшовицької Росії на Сході України.

      1 січня 1918 р. біля книгарні НТШ у Львові зупинився чорний автомобіль, із якого на промерзлу бруківку вийшли чотири незнайомці. Невдовзі у їхніх руках був стос свіжонадрукованих книг і українських часописів. Перехожі, звичайно ж, не здогадувались, що це були українські відпоручники мирної делегації у Бресті, у тому числі колишній «революційний губернатор Східної Галичини» Дмитро Дорошенко (1882–1951). Опісля, перед відбуттям до Бреста, вони наспіх переговорили із групою українських послів, висловивши надію, що «незадовго матиме Львів спромогу зноситись свобідніше з Києвом»[104].

      Через кілька днів у львівському часописі «Українське слово» з’явився привітальний вірш-звернення Олександра Колесси до Великої України:

      Ти сходеш вже огниста наша зоре!

      Ти недосяжна і велика мріє,

      Ти здійснена всіх поколінь надіє,

      Що їх ратай в могилах переоре…

      Гей! В Києві ревуть і дзвони і гармати!

      Мов полки прадідів воскресли з-під могил

      І молодих, нових набрали сил,

      Щоби ще раз за Тебе умирати!

      На щоглах кораблів стяги жовто-блакитні

      І моря Чорного шумлять Тобі поклін.

      Заграли радісно Кубань і синій Дон,

      Пороги гомонять Тобі пісні привітні.

      Тобі й Бескидові вклоняються вершини,

      Хвалу Тобі гудуть і Прута водопади,

      І тужно шепотять над Тисою левади,

      І Волині хрустальних вод долини.

      Ти чуєш клич трембіти з Чорногори?

      Ти чуєш зойк конання з-за Карпат?

      Ти знаєш Галича журбу велику й горе?

      Чи знаєш, як за братом тужить рідний брат?

      Прийми ж поклін і від землі Данила!

      Скріпи склепіння Твойого хорому,

      Простри над людом волі тихі крила

      І йди назустріч сонцю СКАЧАТЬ