Енеїда. Іван Котляревський
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Енеїда - Іван Котляревський страница 10

СКАЧАТЬ

      Там крик, мов підступа орда».

      31.[80] Боги, почувши, зашатались,

      Із неба виткнули носи,

      Дивитись на бійців хватались,

      Як жаби літом із роси.

      Ентелл там сильно храбровався,

      Аж до сорочки ввесь роздягся,

      Совав Даресу в ніс кулак.

      Дарес ізвомпив сіромаха,

      Бо був Ентелл непевна птаха,

      Як чорноморський злий козак.

      32.[81] Венеру за виски хватило,

      Як глянула, що там Дарес;

      Їй дуже се було не мило,

      Сказала: «Батечку Зевес!

      Дай моєму Даресу сили,

      Йому хвоста щоб не вкрутили,

      Щоб він Ентелла поборов.

      Мене тогді ввесь світ забуде,

      Коли Дарес живий не буде;

      Зроби, щоб був Дарес здоров».

      33.[82] Тут Бахус п’яний обізвався,

      Венеру лаяти почав,

      До неї з кулаком совався,

      І так ісп’яна їй сказав:

      «Пійди лиш ти к чортам, плюгава,

      Невірна, пакосна, халява!

      Нехай ізслизне твій Дарес,

      Я за Ентелла сам вступлюся,

      Як більш сивухи натягнуся,

      То не заступить і Зевес.

      34. Чи знаєш, він який парнище?

      На світі трохи єсть таких,

      Сивуху так, як брагу, хлище,

      Я в парубках кохаюсь сих.

      Уже заллє за шкуру сала,

      Ні неня в бразі не скупала,

      Як він Даресові задасть.

      Уже хоть як ти не вертися,

      З своїм Даресом попростися,

      Бо прийдеться йому пропасть».

      35. Зевес до речі сей дочувся,

      Язик на силу повернув,

      Він од горілки весь обдувся

      І грімко так на їх гукнув:

      «Мовчіть!.. чого ви задрочились?

      Чи бач, у мене розходились!

      Я дам вам зараз тришия!

      Ніхто в кулачки не мішайтесь

      Кінця од самих дожидайтесь, –

      Побачим, – візьметь то чия?»

      36.[83] Венера, облизня піймавши,

      Слізки пустила із очей,

      І, як собака, хвіст піджавши,

      Пішла к порогу до дверей

      І з Марсом у куточку стала,

      З Зевеса добре глузовала;

      А Бахус пінненьку лигав,

      Із Ганімедова пуздерка

      Утер трохи не з піввідерка;

      Напивсь – і тілько що кректав.

      37.[84] Як між собой боги сварились

      В раю, попившись в небесах;

      Тогді в Сіцілії творились

      Великі дуже чудеса.

      Дарес од страху оправлявся

      І до Ентелла підбирався,

      Цибульки б дать йому під ніс.

      Ентелл од ляпаса здригнувся,

      Разів із п’ять перевернувся,

      Трохи не попустив і сліз.

      38.[85] Розсердився і роз’ярився,

      Аж піну з рота попустив,

      І саме в міру підмостився,

      В висок Дареса затопив:

      З очей аж іскри полетіли,

      І очі ясні соловіли,

      Сердешний об землю упав.

      Чмелів довгенько дуже слухав

      І землю носом рив і нюхав,

      І СКАЧАТЬ



<p>80</p>

Як чорноморський злий козак. – у 1782 р. частина козаків зруйнованої влітку 1775 р. Запорізької Січі за їх проханням була переселена з дозволу уряду на землі між річками Кубань і Єя. За першими переселенцями потяглися інші, й не тільки колишні запорожці. Було утворене Військо Чорноморське, в якому на перших порах були заведені порядки, подібні до запорозьких. Тут довше, ніж деінде, затрималися давні козацькі традиції, коли не за самою суттю, то принаймні за формою. У п'єсі І. Котляревського «Наталка Полтавка» Микола, сирота «без роду, без племені», збирається іти в Чорноморію: «Люблю я козаків за їх обичай!» (дія друга, ява перша).

<p>81</p>

Уже було зазначено, що в «Енеїді» Вергілія (Вергілій. – Кн. 5. – Ряд. 375-425) Дарес (Дарет) – троянець, а Ентелл – місцевий, сіцілієць. Тому покровителька троянців Венера просить Зевса підтримати Дареса.

<p>82</p>

Бахус – у римській міфології бог виноградарства й виноробства (в грецькій міфології – Діоніс), син Зевса і дочки фіванського царя Кадма Семели.

<p>83</p>

Марс – у римській міфології бог війни (відповідно у грецькій – Арес), перебуває у досить близьких стосунках з Венерою і сприяє троянцям. // Ганімед – виночерпій у Зевса. // Пуздерко – похідний погребок, буфет.

<p>84</p>

Нар.: Цибульки під ніс дати (Номис. – С. 81).

<p>85</p>

Нар.: Слуха джмелів. Дав йому лупня добре – довго буде джмелів слухать! (Номис. – С. 77).