Тому, що ти є. Дара Корній

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Хлопчик геть очманів, став потайний, зажурений, грубіянив матері, а вона ж у нього всю душу вклала. Тож Ірена Георгіївна закономірно почала вимагати, щоб чоловік відрахував нестерпну дівку з університету, може, тоді синок угамується. Як кажуть, «очі не бачать – серце не болить». Владик випадково підслухав тираду матері та пригрозив, що якщо хоча б волосинка впаде з голови дівчини, то він зречеться батьків і вони більше його ніколи не побачать. Бідолашна Ірена через пережитий шок аж до лікарні потрапила, а синові байдуже. Мати в лікарні два тижні лежала, а він лише раз її провідав. Сухі «ма» і «па-па» – усе, чого діждалася бідна жінка! Владика наче підмінили! І ось маєш. Добігався, виснажив себе до межі. Занедужав. Дістав двосторонню пневмонію, уже тиждень у лікарні. З кожним днем усе гірше. Зрідка приходить до тями, висока температура, марить і кличе Оксану. Лікар каже, що ліки не допомагатимуть, поки хворий цього сам не захоче.

      Несподівано проректор хапає дівчину за руки.

      – Оксанонько, голубонько! Будь ласка, змилуйтеся над старим шістдесятирічним чоловіком, відвідайте сина в лікарні. Професор Виховський, що лікує його, запевняє: зараз усе залежить від бажання жити самого пацієнта. Поки ви не прийдете, Владик може й не захотіти. Дружина впевнена, що я перебільшую, але… Навіть якщо він вам осоружний та вже зовсім гидкий, виконайте моє прохання з поваги до сивини старого, ви ж добра дівчина. Пробачте, якщо зможете, таке вихваляння сином. Говорив я це все з одною метою – щоб ви зрозуміли, який скарб втрачаєте. Перепрошую, якщо ви мене не так зрозуміли. Він марить і кличе вас – ні батька, ні матір, а лише вас… Протилежні полюси притягуються. Це не тільки закон фізики, Оксано Юріївно, це закони всесвіту, одні для всіх.

      «Закони одні, але люди чомусь не надто ними переймаються, – промайнула в голові дівчини думка. – Найчастіше навпаки».

      4. Смарагдове небо

      Нічне чергування позаду. Усе майже як завжди: операції, втомлені очі, руки, ноги та багато емоцій. Робота, яка подобається, яку ти робиш на «відмінно», не схибивши ні перед собою, ні перед Богом, ні перед людьми, – це завжди задоволене сумління чи то, як поетично називають цю річ писаки, – совість.

      На виході з лікарні Сашко наштовхується поглядом на самітну постать старого, побитого життям пса. Собацюра радісно крутить хвостом, наче побачив давнього приятеля. Один бік обпечений, другий повиїдав лишай. Пес, очевидно, радо зустрічає кожного, хто не лає й не шпетить його, либонь, інтуїтивно чує волю людини. О, так, інстинкти, які дозволяють тварині виживати у світі, бути його частинкою. Людина – також частинка того самого світу, але, на жаль, втратила інстинкт, бо це плата за вміння говорити, ходити на задніх кінцівках, уважати себе наймогутнішою. Олександр усміхнувся сам до себе. Чув би його думки професор Савельєв, «незарах.» гарантований.

      Сашко уважно придивляється до пса. Той здається йому наче трішки знайомим. Так, колись давно він зустрів схожого. Так, схожого, бо то не може бути той самий, аж ніяк. Той СКАЧАТЬ