Тому, що ти є. Дара Корній

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ що за вами впадає, мій син?

      Оксана киває головою.

      – Даруйте за відвертість і не ображайтеся на старого чоловіка. Розмова може здатися вам трішечки дивною. Тому… З чого ж почати? О, так! Ми з дружиною думали, що у Владика стосовно вас чергове захоплення: пограється хлопчина – і все. Так, зрештою, завжди бувало. Та це спочатку затягнулося на три тижні, а згодом і на три місяці. Зрозумійте мене правильно: я завжди був проти таких різнобарвних захоплень свого сина протилежною статтю, попереджав його, що мусить мати моральну відповідальність за своє розпусне життя. До того ж найчастіше дівчат приваблює не він персонально, як особистість, а соціальне становище його батьків, матеріальне забезпечення, становище в суспільстві. Так-так, звісно, Владик вихований, освічений молодий чоловік, устояти перед шармом такого мужчини майже неможливо. До слова, це все заслуга Ірени Георгіївни, моєї дружини. Вона ніколи не жаліла сил, натхнення, запалу, часу та й грошей, звичайно, на його виховання. Усе найкраще тільки для Владислава. Син закінчив музичну школу, хлопчина дуже обдарований, усебічно розвинений, гарно малює, пише вірші, знає три іноземні мови, перспективний науковець.

      Оксана закліпала очима: вона нічого не розуміла. Якась плутанина. А їй що до того? Вона не претендує ні на освіту, ні на статки Владислава, ні, власне, на нього загалом. Невже проректора зле проінформували?

      Професор знову ковтнув чаю. Дивлячись на кепський вигляд старого, Оксана подумала, що п’ятдесят грамів коньяку стали б у пригоді.

      – Можливо, ми багато йому дозволяли. Але ви повинні мене зрозуміти, шановна Оксано Юріївно, тобто Оксано! Усе надто складно. Наш перший син Едуардик помер у шістнадцять від лейкемії. Владиславко – наша пізня дитина, Іренка народила його в тридцять сім. Розумієте мене?

      Оксана ствердно захитала головою. Хоча наразі нічого не розуміла. Якийсь сумбур та й годі.

      – У Владика чудові перспективи. Він закінчує університет, сподіваюсь, із червоним дипломом, йому завізовано місце в аспірантурі, уже зараз його наукові праці перекладені десятками мов світу, його кличуть-запрошують на симпозіуми в різні куточки нашої планети. Він дуже перспективний науковець, запевняю вас. Щиро перепрошую, якщо повторююсь. Одначе я не перебільшую – у Владика грандіозні успіхи. У нього високі життєві орієнтири та пріоритети й прекрасні гени. А то вельми важлива річ, мушу зауважити. – Сигізмунд Владиславович, схоже, забувся на мить, де він зараз перебуває, і почувався, наче на лекції. – Звісно, наречена нашого сина має бути під стать йому – високоосвічена, ерудована, високоморальна, зі шляхетної аристократичної родини. Певна річ, що від претенденток відбою немає. Та зараз не про це. Отож усе вкупі має витворити певну збалансовану будівлю особистості. Тут я цілком згоден із Фрейдом: «Людина отримує спадковість і оточення як будівельний матеріал для формування будівлі особистості, проте в архітектурному рішенні відображається і власний стиль». Отут у нашого сина все гаразд – і з генами, і з вишуканим оточенням, і з власним стилем.

СКАЧАТЬ