Пентаграма. Ю Несбьо

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ – такому ж кричущому, як і леопардовий. Ракель асоціювалась у Харрі з пригашеними тонами: темні очі та волосся, засмага. Вібекке вирізнялася в напівтемряві рудим волоссям і білою шкірою. Особливо шкірою ніг.

      – І що ти тут робиш сама? – запитав він.

      Вона знизала плечима і зробила ковток зі склянки:

      – Андерс поїхав, повернеться тільки до вечора. Я тут розважаюся.

      – І далеко він поїхав?

      – В Європу або ще куди… Знаєш же, вони ніколи нічого не розповідають.

      – А чим він займається?

      – Продає начиння для церков і молитовень. Кафедри, запрестольні перегородки, хрести й інше. Нові та вживані.

      – Треба ж. І в нього є справи в Європі?

      – Коли якій-небудь швейцарській церкві потрібна нова кафедра, її можна привезти з Олесунна, а стару відреставрувати й переправити у Стокгольм або Нарвік. Він постійно в роз’їздах, проводить у них більше часу, ніж удома. Особливо останнім часом. Власне кажучи, останній рік. – Вона затягнулася сигаретою. – А сам він навіть і не лютеранин.

      – Ні?

      Вона похитала головою, випускаючи густий дим із червоних, укритих дрібними зморшками губ, і підтвердила:

      – Його батьки були п’ятидесятниками. Він виріс серед усього цього. Я була одного дня на їх службі. Знаєш, стало моторошнувато, коли вони почали невиразно лопотіти неіснуючою мовою, називаючи це «глосолалією».[11] А ти бував?

      – Двічі, – відповів Харрі. – У Філадельфійській парафії.

      – Набув порятунку душі?

      – На жаль ні, мені просто треба було знайти там свідка в одній справі.

      – Ну-ну, не набув Христа, так хоч би свідка.

      Харрі знизав плечима:

      – Так і того немає: він там більше не з’являвся, та і за вказаними адресами я не зміг його знайти. А вже порятунку душі я точно не набув.

      Харрі допив пиво і гукнув бармена. Вібекке прикурила нову сигарету.

      – Я весь день намагалася до тебе додзвонитися на роботу.

      – Он як? – Харрі згадав порожній вхідний дзвінок на автовідповідачі.

      – Так, але мене повідомили, що ти цією справою не займаєшся.

      – Якщо ти про справу Камілли Луен, то так воно і є.

      – Отже, я поговорила з іншим, який приходив на виклик. Симпатичний такий.

      – Том Волер?

      – Так. Розповіла йому дещо про Каміллу. Тобі минулого разу не змогла.

      – Чому?

      – Тому що там був Андерс. – Вона глибоко затягнулася. – Він дуже хворобливо реагує, коли я говорю щось, що порочить Каміллу, просто лютує. Хоча ми її майже й не знали.

      – А навіщо тобі її порочити, якщо ти її не знала?

      Вібекке знизала плечима:

      – Я так не думаю, це Андерс так вважає. У нього тверда позиція, що за все життя жінка може займатися сексом тільки з одним чоловіком. – Вона ткнула недокурок у попільничку і додала: – СКАЧАТЬ