Пентаграма. Ю Несбьо

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ до колотнечі? Не виключено, що кісточки пальців і перенісся він міг розбити, спіткнувшись об бруківку на Доврегате.

      Задзеленчав телефон. Харрі подивився на номер і у черговий раз відзначив, що дзвонить не Ракель.

      – Слухаю, шеф.

      – Харрі? Ти де? – Б’ярне Мьоллер був стривожений.

      – Під водою. В барі «Андеруотер». А що таке?

      – Якою ще водою?

      – Солонуватою. Напіврічковою-напівморською. У вас – як це? – дуже зайнятий голос.

      – Ти п’яний?

      – Не так, як хотілось би.

      – Що?

      – Нічого. Акумулятор сідає, шефе.

      – Один співробітник, який був на місці злочину, погрожував написати на тебе рапорт. Говорить, ти був п’яний, коли прийшов.

      – Чому погрожував, а не погрожує?

      – Я відрадив. Ти був п’яний, Харрі?

      – Звичайно, ні, шефе.

      – Ти точно впевнений у тому, що зараз говориш, Харрі?

      – А ви точно впевнені в тому, що хочете це знати?

      Мьоллер незадоволено зітхнув у слухавку:

      – Харрі, так далі тривати не може. Я змушений вжити заходів.

      – Добре. Спершу усуньте мене від цієї справи.

      – Що?

      – Ви все прекрасно розчули. Я з цією свинею працювати не буду. Знайдіть іншого.

      – У нас не вистачає людей, щоб…

      – Тоді звільняйте. Мені начхати.

      Харрі поклав телефон у внутрішню кишеню. Він чув, як голос Мьоллера тремтить і б’ється об грудну клітку, навіть приємно. Допивши пиво, Харрі встав і похитуючись вийшов назустріч теплому літньому вечору. Третє таксі, яке він окликнув на Уллеволсвейєн, зупинилося.

      – Хольменколлвейєн, – сказав Харрі й відкинув спітнілу голову на прохолодну спинку шкіряного сидіння.

      По дорозі він дивився в заднє вікно, спостерігаючи, як у блідо-голубому небі крутяться у пошуках їжі ластівки. В повітрі якраз з’явилася мошва. Саме час для ластівок, аби підкріпитися, з цієї миті й до заходу сонця.

      Таксі зупинилося біля великого і трохи похмурого дерев’яного будинку.

      – Під’їхати до ґанку? – запитав водій.

      – Ні, постоїмо тут, – сказав Харрі.

      Він подивився на будинок. Йому здалося, що у вікні він помітив Ракель. Олегу, напевно, скоро пора в ліжко. Уперше з моменту суперечки Харрі приїхав сюди. На душі скребло…

      – Сьогодні ж п’ятниця?

      Таксист із побоюванням подивився в дзеркало і повільно кивнув.

      Дні. Тижні. Господи, як же швидко ростуть ці хлопчиська!

      Харрі помасажував обличчя, намагаючись втерти трохи життя в те, що зараз найбільше нагадувало посмертну маску.

      Адже взимку здавалося, що все не так уже й погано.

      Харрі тоді розкрив кілька великих злочинів, у нього був свідок у справі Елен, СКАЧАТЬ