Привид безрукого ката. Андрій Процайло
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Привид безрукого ката - Андрій Процайло страница 3

Название: Привид безрукого ката

Автор: Андрій Процайло

Издательство:

Жанр: Ужасы и Мистика

Серия:

isbn: 978-966-03-7001-2

isbn:

СКАЧАТЬ і що хотів цим сказати – залишилося загадкою, бо дівчина з лівої так стусонула таксиста у вухо, що той втратив кермо, машина загуляла від бордюру до бордюру і врізалася в стіну.

      – Стоп. Приїхали, – спокійно мовила дівчина і відчинила дверцята.

      Поки спантеличений юнак отямлювався, а водій теж приходив до тями, збираючись вивернути купу лайки на миле дівча, на дах автомобіля звалилося щось важке.

      Таксист згадав Бога.

      – Господи, та що ж це таке! – вигукнув він. Але було вже пізно.

      Якби не вчасно відчинені дівчиною дверцята, довелось би, напевно, викликати еменесників і розрізати авто, бо машину так приплюснуло, що все заклинило.

      Вилазили через одні дверцята.

      На даху машини розпласталося закривавлене тіло. Поки таксист лаявся, погрожував дівчині і нарікав на долю, а хлопець вивергав з себе з’їдене, кмітлива красуня встигла викликати «швидку» та позамотувати шарфами, яких поздирала з тих же отетерілих попутників, кровоточиві рани потерпілого.

      Привид не знав, що робиться, аж поки не подивився на стіну будинку. Там красувалася свіжа, як нинішній сніг, вивіска «ІВАНА ФРАНКА, 80».

      Аж тепер все стало на свої місця!

      Примчала «швидка». Як на диво – швидко.

      Рятували, як могли. Нічого не допомагало. Пульс потерпілого все слабшав і слабшав. Нарешті лікар мовив чи то до колег, чи до себе, чи до Бога:

      – Все. На жаль…

      Чоловік був років тридцяти п’яти. Височезний, широкоплечий, м’язистий. Смоляні кучері, що певно досягали до плечей, тепер купалися у власній крові на засніженому асфальті. В правій руці чоловік уперто тримав паспорт, а лівої у нього не було. Точніше, кисті не було. Рука стирчала, як обрубок.

      – Лев Безрукий, – мовив лікар, гортаючи паспорт.

      Кат побачив, як перелякана душа покидає тіло господаря. І втікає, наче за нею женуться привиди. Кат знав, що душі, як правило, прив’язані до тіла, довго не хочуть іти в надії на повернення. А ця… Певно, розуміє, що її місце вже зайняте…

      Коли тіло голосно видихнуло, а з рота потерпілого пішла цівка крові, і лікар закрив перестрашені очі мерця, привид закрутився дзиґою, став згустком дивної енергії і… вселився в Безрукого. Той смикнувся ще раз. Лікар без ентузіазму попробував пульс.

      – Є! – щосили вигукнув, аж затремтіла земна куля. Наче за командою, вдарили блискавки на медичних апаратах, застрибали стрілки, і почалася друга серія рятування.

      Катом затрусило у новому тілі. Йому було мало місця. Все сковувало, обмежувало. Здавалося, тіло тріщить по швах. Особливо важко було у голові – мізки закипали. Кат зрозумів, що у фізичному тілі його сторічні знання не вкладаються. Він, наче комп’ютерна програма пошуку, почав вибирати основне, найпотрібніше, на його думку, для здійснення призначення, і записувати у мозок свого нового тіла. За мить той йому видав, що місця вже немає, зайнято…

      – Темнота… – подумав кат. – Стільки знань пропало. Де той їх оспіваний прогрес?! – СКАЧАТЬ