Олег Ольжич. Ростислав Коломиец

Чтение книги онлайн.

      Українським дітям надали можливість отримувати середню освіту українською мовою. Головними науковими і навчальними установами стали Український вільний університет, переведений у 1921 році з Відня у Прагу, і Український вищий педагогічний інститут імені Драгоманова. Наступного року у Подєбрадах, курортному містечку у 50 км від Праги, була заснована Українська господарча академія, куди одразу вступили 300 студентів. Тут почали діяти Українське історико-філологічне товариство, Центральний Союз українського студентства, Українське товариство книголюбів, Музей визвольної боротьби України, Українська гімназія. Виникло декілька українських видань, видано 180 поетичних і прозаїчних творів молодих українських творців. У Празі творили і друкувалися непересічні молоді українські поети – Євген Маланюк, Юрій Дараган, Оксана Лятуринська, Олекса Стефанович, Леонід Мосендз, Олена Теліга…

      Феномен празької української еміграції у Чехословаччині полягав у системності організації науки, освіти і культури, яка дала можливість створити низку так званих празьких шкіл: археологічну, поетичну, історичну, мистецьку.

      У політичному плані українська еміграція – і не тільки празька – гуртувалась навколо ідеї створення вільної, незалежної України. Олег Ольжич виявився яскравою дійовою особою цього процесу – будівничим незалежної, поки що розпорошеної, української держави. З цієї точки й будемо розглядати його життя, творчість і громадсько-політичну діяльність.

      Отже, сім’я Кандиб об’єдналась і розпочала нове життя у Чехословаччині. Перед п’ятнадцятилітнім Олегом розгортались широкі можливості для політичного і мистецького самовизначення, і він активно скористався з цього.

      Але про все по порядку…

      Археолог

      Схилився археолог в робітні над столом, Схилився археолог подряпаним чолом, – Боронистий й прекрасний розлігся перед ним Розлігся цілий Всесвіт як квітчастий килим. Натхненними очима красу його він п’є, В красі знайшов він щастя, знайшов життя своє.

      У поколінні 1930-х років Олег Кандиба був неповторним явищем. Вражає активність, з якою він вступав у життя, орієнтуючись, спочатку за допомогою батька, а чимдалі, тим самостійніше, в житті українського зарубіжжя, у виборі фаху і політичного змісту своєї діяльності.

      Дуже любив мандрувати. І не просто із цікавості. Часто з товаришами пішки або потягом вирушав для огляду певної місцевості, яка являла інтерес з точки зору археолога. Одного літа об’їздив на велосипеді ледь не всю Німеччину, ознайомившись з її історичними пам’ятками, храмами, музеями. Разом із другом і майбутнім соратником у національно-визвольній боротьбі Уласом Самчуком замислили було здійснити навколосвітню подорож…

      При цьому вражає і самий діапазон СКАЧАТЬ