Олег Ольжич. Ростислав Коломиец

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ І при зустрічах родин Олеся і Біляшівського – а Олег, вражений несподіваною для нього дивовижністю стародавнього українського життя, напевно ставав зацікавленим співбесідником – центральне місце займали враження від археологічних знахідок. Романтика археологічних відкриттів, спроба заглянути у далеке минуле своїх предків полонила його на все життя. І з часом змусила всерйоз замислитись над історією створення української держави.

      Отже, сам собою напрошується багатозначний висновок: життя Ольжича було визначене наперед саме сімейним вихованням. А воно полягало у тому, що його життєвий шлях визначився у дусі любові:

      – до поневоленої Батьківщини, до її історії і боротьби за незалежність,

      – до археологічної праці, яка доводила історичну значущість української нації,

      – до поетичної творчості, яка оспівувала героїчний характер українця,

      – нарешті, до своєї сім’ї, яка дала йому належне виховання і визначила вузлові орієнтири у самостійному житті.

      Самовизначення. У колі еміграції

      Все мені ти снишся, мій маленький

      сину,

      Що з тобою полем, степом ідемо,

      Що б’ємось за нашу бідну Україну,

      Розриваєм пута, вікове ярмо…

Олександр Олесь – синові

      Перед довгоочікуваною зустріччю зі сім’єю Олесь складає із себе повноваження представника УНР у Будапешті. Й услід за цим кидає навздогін образливе, чого від нього, певне, ніхто не чекав:

      Чи не мати для нас і для всіх УНР,

      Монархіст ти чи правий есер,

      Друг чи ворог ти – міра одна,

      І стоїть УНР як корова дурна…

      Досі не можуть знайти цьому розумного пояснення. Чи то був емоційний виплеск власного розчарування у політиці УНР, що призвела до її поразки? Чи, може, аргумент на користь звільнення сім’ї від радянського полону, адже поема «Перезви», звідки взяті ці рядки, була надрукована у радянській Україні під назвою «Емігрантські перезви»[2]? Нібито виїздові сім’ї за кордон сприяла підтримка радянських високопоставлених чиновників, які прихильно ставилися до поета Олеся після виходу у світ його «Перезв», де у гострій сатиричній формі висміювалася діяльність постпетлюрівської еміграції?..

      Сприймемо факт, яким він є: п’ятнадцятирічний Олег разом із сорокадвохрічною матір’ю, зусиллями сорокап’ятирічного батька, нарешті, виїздять із радянської України. Спочатку – до Берліна, де батько їх зустрів. Потім переїздять до Праги, де Олег завершує середню освіту, складає на відмінно іспити в українській школі. Згодом родина оселяється у селі Горні Черношіце, що у 50 км від Праги.

      Невипадково оселяються саме там.

      Це незвичайне село, більшість жителів якого складали українці, стало осередком української політичної і мистецької еміграції по втраті української державності 1917–1921 років і за сприятливого СКАЧАТЬ