має бажання, щоб його знайшли. Відтак з’явився непоясненний наказ вертатися до місць постійної дислокації, й одразу за ним то тут, то там пішов поговір, виниклий невідомо де й як, чи не з самого міністерства внутрішніх справ, за нашептом від деяких лепетунів. Опозиційні газети заговорили про те, що в казармах тхне чимось підозрілим, газети проурядові становчо заперечили, що особовий склад збройних сил піддається нездоровим повівам, але так чи так, а чутки про приготування військового перевороту таки ж почали повсюдно ширитися, хоч ніхто не годен був пояснити чому й заради чого, аж у підсумку тимчасово відсунулася на другий план у сприйнятті загалу проблема невмирущих хворих. Не те, щоб про неї забули, як свідчить фраза, вкинута тоді в маси й часто повторювана завсідниками кав’ярень, Принаймні, звучала вона, навіть якщо відбудеться військовий переворот, одна річ є певна, скільки б не стріляли одне в одного, а вбити нікого не вб’ють. Очікувалося, що король ось-ось виступить із драматичним закликом до національної згоди, уряд оголосить пакет невідкладних заходів, а командування суходільних і військово-повітряних сил, без військово-морських, за браком виходу до моря, запевнить у непохитній вірності до законно обраної влади, крім того, годилося сподіватися маніфесту від письменників, спільної заяви від митців, концерту солідарности, виставки революційних плакатів, загального страйку, влаштованого спільно обома профспілковими об’єднаннями, пастирського листа від єпископів із закликом до молитви та посту, ходи розкаяних, масової роздачі аґітаційних матеріалів жовтого, блакитного, зеленого, червоного, білого кольору, заговорили навіть про організацію велетенської маніфестації, в якій узяли б участь тисячі людей всілякого віку та статусу в стані відкладеної смерти, рухаючись головними проспектами столиці на каталках, візочках, у машинах швидкої допомоги або на плечах дуженьких синів, попереду колони величезний транспарант із написом, не дуже зграбним, зате римованим, Від нашої ходи сумливих салют для вас щасливих. Урешті-решт виявилося, що в усьому цьому немає потреби. Звісно, підозри щодо прямої задіяности махвії в перевезенні хворих не розсіялися, ба навіть перегодом посилилися у світлі подальших подій, але всього однієї години загрози від зовнішнього ворога вистачило, щоб заспокоїти братовбивчі настрої й об’єднати духівництво, шляхту та народ, усі ці три стани, не скасовані в країні, незважаючи на ідеологічний поступ, навколо свого короля та, нехай не без певних і цілком слушних застережень, навколо свого уряду. Розповісти про це, як зазвичай, можна без зайвого багатослів’я.
