Лора. Історія одного божевілля. Дарина Гнатко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ безсила витримати той погляд ледь знайомого чоловіка. А Сара вже радісно скрикнула й засяялася вся, полинула до нареченого. Лора мовчки спостерігала за тим, як кузина підпливає до француза, пурхає в його обійми, мов та пташина, лащиться до нього лагідною кішечкою, потираючись щокою об чоловічу виголену щоку… й розуміла, що їй украй неприємно все то бачити, неприємно дивитися на ці ніжності між Сарою та цим чоловіком, погляд сірих очей котрого був для неї дивно хвилюючим.

      Сара відкопилила нижню губу.

      – Чому ти прийшов, любий?

      Де Варан посміхнувся.

      – Скучився.

      – Я б не хотіла, щоб ти з’являвся у цьому домі, – наполегливо промовила Сара Войтович, і Лору здивували її слова. Де Варана це, схоже, теж здивувало, та він змовчав, просто поцілувавши наречену в чоло, й відсторонив її, м’яко взявши за плечі. Пройшов до вітальні дому Войтовичів, й Сарі полишилося, невдоволено позиркнувши, плутатися за ним слідкома. Лора ж продовжувала стояти нерухомо, й дивилася вона вже не в ті сірі очі, погляд котрих так хвилював її невідомо з якої речі, а на його темне волосся, на широкі плечі, та зрештою ж на Сару – але тільки не в ті очі, погляд яких бентежив і непокоїв. Він наближався до неї повільно та невпинно, наче той хижак, що підбирається до своєї здобичі, а вона навіть поворушитися не могла під силою його прямого, пильного та незмигного погляду, й погляд очей її, що продовжував бігатися, усе натикався на невдоволене, напружене лице Сари, котра сторожко й ревниво спостерігала за його наближенням до Лори. Примхливий вираз ображеної дитини з’явився на її вродливім лиці й не бажав зникатися – та вона ж позиркувала так, мовби Лора крадовила в неї нахабливо спадок діда Романа, а не просто дивилася на чоловіка, котрий був їй лиш нареченим, але ж ніяк ще не мужем вінчаним…

      Лора здригнулася, коли де Варан зупинився біля неї.

      – Мадемуазель Лоро…

      Голос його глибокий бентежив її так само сильно, як і погляд, і вона не могла зрозуміти, чому ж реагує так на близькість цього чоловіка – саме на його близькість, а не когось іншого. Й вона боялася… невідомо чому боялася цього неспокою, недоречного і не потрібного, тому що цей чоловік був нареченим її кузини й через деякий час заробиться мужем Сари, належним їй одній.

      Дивилася на нього мовчки, не спроможна й слова вичавити.

      В сірих очах з’явилася тривога.

      – Мадемуазель Лоро, з вами все гаразд?

      Дівчина змусила себе нарешті розтулити рота:

      – Так… вибачте… я погано спала вночі.

      – Розумію, – відгукнувся він досить співчутливо. Потім, мов не втримавшись від дивної потреби доторкнутися до Лори, де Варан простягнув до неї свою сильну долоню й узяв її слабку праву ручку, що висіла безвільно… Й дотик його теплої долоні змусив її здригнутися й затріпотіти… Погляд наполегливих сірих очей перехопив її погляд, піймавши у свої тенета… – Тримайтеся, Лоро, тримайтеся. Я не так давно втратив батька, тому добре розумію ваш біль…

      Лора враз закам’яніла.

      – Ви не зможете СКАЧАТЬ