Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану. Олексій Кононенко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ запитувати про мою душу? – крикнув дев і дав дівчині ляпаса.

      – Відтоді, як я розлучилася із своїми батьками, у мене тут нікого, окрім тебе, не було, – сказала дівчина девові.

      – Приготуй тоді овмач,[12] – наказав дев.

      Дівчина приготувала овмач. А дев пішов і підняв камінь. З-під каменя, як з отвору посудини, полилася вода. Дев висипав овмач у воду, і з'явилася риба з кільцем у носі.

      – Ось це і є моя душа, – сказав дев, показуючи рибу дівчині.

      Наступного дня дев подався на полювання, а Маммедджан підійшов до дівчини, оживив її, потім проказав слідом за нею: «Я пірім Вейсел гара![13]» – і підняв камінь. Кинув він у воду перепічку і упіймав рибу. У цей час несподівано з'явився дев. Та Маммедджан випередив дева і убив рибу. Дев звалився, як підрубана чинара. Піднялася пилюга, зчинилася буря, і навколо потемніло. Потім знову прояснилося, і Маммедджан забрав із собою пері, хурджин з намистом і повернувся додому.

      Купив Маммедджан на базарі тканину і сказав своїй першій дружині:

      – Пері не вміє шити сукню, поший ти.

      – Нехай шиє сама, – відповідала перша дружина, – що у неї, рук-ніг немає?

      Маммедджан відніс ханові намисто, а на зворотному шляху запропонував одній старій:

      – Тітонько, приходь до нас шити сукню. Дамо тобі кілька кранів.[14]

      – Добре, дитино, – відповідала стара.

      Прийшла вона до Маммедджана додому, взяла тканину і ножиці, та замість тканини розкроїла собі руку. Тоді пішла стара до хана, показала йому руку і сказала:

      – Хан-ага, погані твої справи – раніше у Маммедджана була одна дружина, а тепер стало дві. І ось поглянь, задивилася я на їхню красу і не помітила, як порізала руку.

      – Ідіть покличте Маммедджана, – наказав хан.

      Маммедджана покликали, і хан сказав йому:

      – Маммедджане, ти маєш добути мені молоко левів і тигрів. Це ліки для моєї матері. Даю тобі три дні строку. Якщо не добудеш – обов'язково тебе страчу!

      Маммедджан повернувся до своєї дружини з плачем.

      – Чому ти плачеш? – запитала його пері.

      – Хан велить мені добути молоко левів і тигрів, – відповідав Маммедджан.

      Тоді пері сказала:

      – Хіба через це плачуть? Іди у таке-то місце: там лежить старий лев зі скалкою в лапі. Ти візьми із собою щипці і шило, підкрадися тихенько і витягни скалку. Потім сховайся, і що б лев не говорив, не показуйся. Тільки тоді, коли прокаже ім'я Сулеймана,[15] ти можеш вийти, і він виконає все, що тобі треба.

      Як було сказано, Маммедджан вирушив туди, підібрався до лева і витягнув з його лапи скалку.

      – Гей, хто це? Ти помреш! – крикнув лев.

      Та відповіді йому не було. Тоді нарешті лев промовив ім'я Сулеймана, і Маммедджан підійшов до нього.

      – Ну, чоловіче, – заговорив лев, – СКАЧАТЬ