одяг індійських магів; суворо, зосередившись у собі на кшталт приборкувача звірів, який, маючи лише легкий хлист у руці, лише силою волі утримує звіра від стрибка, крокує він зі своїм залізним жезлом від одного хворого до іншого. Перед деякими він зупиняється, запитує тихо про їхній стан, потім проводить своєю магнетичною паличкою по одній стороні тіла донизу і по протилежній догори, приковуючи до себе в той же час, владно й наполегливо, сповнений очікування погляд хворого. Декого він зовсім не торкається жезлом і, лише окреслюючи в повітрі невидиме коло, ніби осіняє ним зі значним видом лоб або центр больових відчуттів, але при цьому невідступно зосереджує увагу за допомогою непорушного погляду на хворому і цим привертає його увагу. Під час цієї процедури інші шанобливо затамували подих, і протягом деякого часу в просторому, приглушеному килимами приміщенні не чути нічого, крім його повільних кроків або часом зітхання полегшення чи туги. Але звичайно це триває недовго, і один з хворих починає від дотику Месмера тремтіти, конвульсивна судома проходить по його тілу, його кидає в піт, він кричить, зітхає або стогне. І як тільки у першого пацієнта виявляються видимі ознаки сили, яка напружує нерви, інші учасники ланцюга теж починають відчувати знамениту кризу, що несе зцілення. Посмикування електрично перескакують по замкнутому колу далі й далі, виникає масовий психоз; другий, третій пацієнт впадають у судому, і раптово шабаш відьом у повному розпалі. Одні качаються з закоченими очима у корчах по підлозі, інші починають пронизливо сміятися, кричати, стогнати й плакати, деякі, охоплені судомами, танцюють, як чорти, деякі – усе це зображене на гравюрах того часу – ніби впали, під впливом жезла або затятого погляду Месмера, у непритомний стан або гіпнотичний сон. Із тихою посмішкою, що застигла на губах, лежать вони байдуже в каталіптичному заціпенінні, а в цей час музика по сусідству продовжує грати, щоб стан напруженості все посилювався й посилювався, бо, за знаменитою «теорією криз» Месмера, всяка нервово обумовлена хвороба повинна бути доведена до вищої точки свого розвитку, щоб тіло могло зцілитися. Тих, хто занадто сильно охоплений кризою, хто кричить, бешкетує й корчиться в судомах, швидко відносять служки й помічники Месмера в сусідню, щільно оббиту, наглухо ізольовану кімнату, «залу криз», щоб там вони могли заспокоїтися (що, зрозуміло, дало в сотнях випадків привід знущанню в пресі й твердженням, що нервові дами отримують там заспокоєння шляхом суто фізіологічним). Вражаючі сцени щодня розігруються в чарівному кабінеті Месмера: хворі підхоплюються, вириваються з ланцюга, заявляють, що вони здорові, інші кидаються на коліна й цілують руки рятівникові; деякі благають посилити струм і ще раз їх торкнутися. Потроху віра в магію його особистості, у його особисті чари стає для його пацієнтів формою релігійного божевілля, а сам він – святим і цілителем незліченної кількості людей. Як тільки Месмер з’являється на вулиці, одержимі недугою кидаються до нього, щоб
СКАЧАТЬ
