Поштове відділення Лікаря Дуліттла. Останнє розпорядження Генерального Поштмейстера. Хью Лофтинг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ що мені вдасться з’ясувати. Може, його зараз і взагалі немає на тій шхуні. І нам слід шукати його десь-інде.

      – Гаразд, – погодився Лікар. – Так і зроби. Бо з такими темпами мені потрібно ще мінімум чотири години, аби дістатися до Фантіппо.

      Отож Чап-Чап полетіла собі понад морем, а Джон Дуліттл продовжив сміливо веслувати у своєму каное.

      Минула ціла година, і він почув неначе кахкання пошепки високо над головою, і зрозумів, що його вірна домоправителька повертається. Незабаром, під шелест пір’я, Чап-Чап опустилася біля його ніг. А вираз її обличчя свідчив, що в неї важливі новини.

      – Він там, Лікарю, і перлини в нього, це точно! – повідомила вона. – Я зазирнула у вікно і побачила, як він рахує їх, перекладаючи з однієї маленької шкатулочки в іншу при світлі свічки.

      – Мерзотник! – прохрипів Лікар й наліг на весла з усіх сил. – Сподіваймося, що він не відпливе, поки ми досягнемо Фантіппо.

      Уже почав займатися світанок, коли вони нарешті побачили на обрії корабель, який їм був потрібен. Це зробило непомітне наближення до шхуни надзвичайно складним завданням. Тож лікар мусив обпливти навкруг усього острова Нічиєї Землі, так щоб підійти до судна з іншого боку, де йому не треба було перетинати таку широку смугу відкритого моря.

      Веслуючи дуже, дуже тихенько, йому вдалося підвести каное прямо під ніс корабля. Потім, прив’язавши свого власного човна, так щоб його не віднесло в море, Лікар видряпався вгору по якірному ланцюгові шхуни і, працюючи руками й колінами, переліз через борт на палубу корабля.

      Ще не розсвіло повністю, і можна було бачити світло від лампи, яке блідо підсвічувало сходи, що вели вниз до каюти. Лікар прослизнув уперед, немов тінь, навшпиньки спустився по трапу і зазирнув у прочинені двері.

      Зизоокий Вілкінз усе ще сидів за столом, як це й описала Чап-Чап, і підраховував перлини. Два інших чоловіки спали на лавах попід стінами каюти. Лікар навстіж розчинив двері й застрибнув усередину. Вілкінз моментально підскочив з-за столу, вихопив пістолет з кобури на поясі й націлив його Лікареві в голову.

      – Підійдеш хоч на дюйм, і ти труп! – прогарчав він.

      Лікар на мить відсахнувся, поглянув на дуло пістолета, не знаючи, що робити далі. Вілкінз, ні на секунду не відводячи очей від Лікаря, лівою рукою закрив шкатулку з перлинами і засунув її в кишеню.

      Вілкінз націлив пістолет Лікареві в голову

      Однак, поки він це робив, Чап-Чап прослизнула під стіл так, що її ніхто не помітив. І несподівано вкусила ловця перлів за ногу своїм сильним дзьобом.

      Завивши, Вілкінз зігнувся, щоб відкинути її геть.

      – Дійте, Лікарю! – крикнула качка.

      І в ту ж мить, коли пістолет опустився, Лікар стрибнув чолов’язі на спину, стиснувши йому шию, обидва з грюкотом упали й покотилися по підлозі каюти.

      Зав’язалася запекла боротьба. Знову й знову перекачувалися вони СКАЧАТЬ