Сонцем стань!. Сборник

Чтение книги онлайн.

      Олександер Великий весь світ звоював

      І отсе в Вавілоні мов бог раював.

      А побожний аскет¹ вік в пустині прожив

      І молитвою й постом богині служив.

      Наче сонце, що разом прогонює тьму,

      Так богиня в опівніч явилась йому.

      Прихилилась і мовить: «Мій вірний слуго,

      Чим тебе вдоволить? Чи бажаєш чого?»

      Аскет мовить:

      «Хоч яке се життя і трудне, і сумне,

      Дай, щоб старість і смерть оминули мене».

      Богиня мовить:

      «Ну, як се в тебе дар найцінніший з усіх,

      На ж тобі сей малий золотистий горіх».

      Одну нічку не спи, один день промовчи

      І, очистивши ум, сей горіх розтовчи.

      Шкаралющу в огонь, а розкусиш зерно,

      Дасть тобі молодим вічно жити воно».

      Цілий день промовчав, і не спав усю ніч,

      І готовивсь аскет на великую річ.

      Ось огонь розпалив із пахучих полін

      І кадило в огонь щедро кидає він,

      І закони господні проходить умом,

      Щоб очистити ум, не схибити притьмом².

      Та ось сумніви в серці повстали страшні:

      «Вічно жить – молодим – ну, пощо се мені?

      Чи вертати у світ, де панує борба?

      Чи ось тут вічно жить? Се ж безумство хіба!

      О богине, прости! Я згрішив, бачу сам!

      Та безцінний твій дар комусь іншому дам.

      У нас цар молодий, богорівний наш цар!

      Богорівним зовсім його зробить твій дар.

      Міліонам він сонце, життя є нове,

      Для добра міліонів хай вічно живе».

      Олександер Великий весь світ звоював,

      Та дівчини рабом себе він почував.

      Персіянки Роксани предивна краса

      В його серці горить, мов пожар, не згаса.

      У обіймах його та красуня горда

      Наче тає, на груди його припада;

      Та хвилина мине, і він чує, що ось

      В її серці вороже ворушиться щось,

      І в очах, ще вогких від любві й жаги,

      Дикі іскри горять, наче злі вороги.

      З її уст вилітають бажання страшні —

      Се бажання пожарів, убійства, різні,

      Їй опертись король не здоліє й на мить:

      Там згорів Персеполь! Завтра Суза згорить!

      Кліта вбив при вині! Чи любов се, чи чад?..

      День у день із небес його кидає в ад.

      Олександер Великий богині моливсь:

      «Дай, богине, щоб нині весь світ проваливсь!

      Або дай, щоб скінчилася мука моя,

      Щоб я знав, чи богиня вона, чи змія?

      Чом міняється так, кілько є в дні годин?

      І чи в серці її я паную один?»

      В СКАЧАТЬ