Орда. Роман Іваничук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ звіряв свої думки і сумніви з її гідністю, і коли вона не заперечувала – тільки тоді переконувався в правдивості й потрібності своїх думок.

      Проте цієї хвилини Єпіфаній не хотів прийняти її слів про дешеву спокуту сповіддю. Хіба ж то легко простелити свою душу, понівечену й заплямовану, напоказ непосвяченим?

      Сказав:

      – Ти ще не закінчила своєї розповіді про слободу карликів…

      – Не зрозумієш, поки сам не побачиш… Чому ти уникаєш розмови про потребу справжньої для тебе спокути? Глянь мені у вічі.

      Єпіфаній повернув голову і стрепенувся: на прічі сиділа жінка, сувора і вродлива, та була це не Мотря: на ченця дивилося обличчя Діви Марії з іконостаса Покровської церкви в Батурині.

      – Чому Юда продався синедріонові? – запитала Діва Марія.

      На це питання, несподіване й жорстоке, треба було, мов на суді, відповідати тільки правду, а Єпіфаній ще не був готовий до цього.

      – Юда не задля користі зрадив Ісуса, а тому, що зневірився в ньому, – сказав і, злякавшись блюзнірської відповіді, опустив очі.

      – Тоді можна виправдати і вчинок полковника Носа, що зневірився в Мазепі, і ти виправдовуєш, незважаючи на те, що прагнеш убити його в собі. Бо вичистити слід Юди в своїй душі не так легко. Ти хочеш відчужити від себе свій гріх на папір, сподіваючись прийти до нащадків чистим, насправді залишаючись у бруді. І, вдаючись до таких хитрощів, ти не очищуєш себе, а роздвоюєш: людям віддаєш науку свободи, сам же залишаєш за собою право вибору неволі. Людям показуєш важкий шлях, сам зостаєшся на легшому. І тому в твою сповідь ніхто не повірить: нащадки твої не підуть описаним тобою важким шляхом, а, взявши з тебе приклад, й надалі залишаться у вигідній неволі.

      – Що я повинен зробити для власного очищення?

      – Знайти Ісуса, взяти його хреста на свої плечі й піти за ним.

      – Де Ісус у цьому споганеному світі?

      – Шукай його у притворі оскверненого храму душі твоєї.

      – Але ж я відрікся від нього, повіривши, що Юда домовився із синедріоном не проливати крові.

      – Ти ж бачив: кров пролилася на нашій Голготі. А ти залишився з Юдою. У нього зрада з розрахунку, а в тебе – зі страху, яка різниця? І тому мусиш знайти Ісуса для каяття.

      – Слід вчинку Юди залишився в моїй душі – немає там місця для Бога. Для мене залишився тільки один рятунок – сповідь.

      – Ти хочеш висповідатися, а не спокутувати? Ба ні – мусиш вийти із затишної келії, як апостол Петро з Гетсиманського саду, і прийняти на себе ті муки, що нині переносить народ. Блаженний страждущий за правду, бо матиме царство небесне.

      Єпіфаній повернувся до столика й опустив голову над аркушем, що враз став йому непотрібний. Приглянувся – аркуш був чистий, жодного слова не виписано на ньому… І зрозумів чернець, що писати історію свого життя для власного очищення він ще не має права, бо та історія тільки-но почалася, і треба терпеливо до кінця її пройти.

СКАЧАТЬ