Листи до Мілени. Лист батькові. Оповідання. Франц Кафка

Чтение книги онлайн.

      На мою думку, ти можеш написати у відповідь тільки те, що неодмінно сказала би своєму батькові, якби він заговорив про тебе в такому тоні, людина, яка, не бачачи майже нічого іншого, з напругою і трепетом душевним стежить за твоїм життям: «Усі «пропозиції», всі «певні жорсткі умови» безглузді, Мілена живе своїм життям і інакше жити не зможе. Життя у Мілени хоча і сумне, але все ж таки «здорове й спокійне», як у санаторії. Мілена просить тільки, щоб ви нарешті це зрозуміли, більше вона не просить ні про що, надто про будь-які «лагодіння» навіть мови немає. Вона просить тільки, щоб ви не прагнули гарячково від неї відгородитися, а пішли слідом за своїм серцем і поговорили з нею як людина, як рівний з рівним. Вчинивши так, ви усунете з життя Мілени чимало «смутку» і вам не доведеться більше її “жаліти”».

      Що ти маєш на увазі, коли пишеш, що відповідь батькові припадає на твій день народження? Я справді починаю побоюватися за цей день народження. Побачимося ми в суботу чи ні, неодмінно телеграфуй мені ввечері 10 серпня.

      Якщо б ти все ж могла бути в Ґмюнді в суботу або хоч у неділю!

      Це справді вкрай необхідно.

      Тоді це був би останній лист, який ти отримаєш, перш ніж ми зустрінемося віч-на-віч. І мої вже, власне, цілий місяць незайняті очі (ну звичайно, читання листів, виглядання з вікна) побачать тебе.

      Чеською стаття куди краще, ніж німецькою, звичайно, деякі недоліки є, вірніше, вона нагадує болото – бредеш, насилу витягаючи ноги. Скількись днів тому один із читачів «Трибуни» сказав мені, що я, мабуть, провів солідні дослідження в божевільні. «Тільки у власній», – відповів я, після чого він спробував зробити мені комплімент з приводу «власної божевільні». (Дві-три дрібні помилки в перекладі є.)

      Я ще трішки потримаю в себе переклад.

      Зараз, близько 10-ї вечора, я був у бюро, телеграма прийшла, і так скоро, я мало не засумнівався, що це відповідь на мою вчорашню телеграму, але там написано: відправлено 4.VIII, об 11-й годині ранку. Вона прийшла ще о 7-й, тобто всього за вісім годин. Одна з потіх, які додаються до самої телеграми, – географічно ми все-таки досить близько одне від одного: менше ніж за добу я можу отримати твою відповідь. І не завжди ж ця відповідь буде: не їдь.

      Як-не-як, крихітна можливість залишається: можливо, ти ще не отримала мій лист, де я пояснюю, що тобі не доведеться відбавлятися з Відня навіть на одну ніч і все-таки можна приїхати в Ґмюнд. Але ж ти, напевно, і сама вже це з’ясувала. Хай там як, я далі розважатиму над тим, чи варто мені в розрахунку на цю крихітну можливість взяти на тридцять днів (твоя відпустка) візу і про всяк випадок замовити квиток на швидкий потяг.

      Мабуть, я цього не робитиму, телеграма така категорична, у тебе геть нездоланні сумніви щодо цієї поїздки. Як бачиш, Мілено, нічого страшного, я б і сам не наважився на діяльне бажання (до речі, тому тільки, що не здогадався б, наскільки проста можливість зустрічі) побачити тебе «вже» СКАЧАТЬ