Геніальне кохання. Александр Гаврош

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ але ми не дали йому можливості реалізуватися. Кілька визначних повістей Франка не були дописані, бо закривалися часописи, в яких друкувалися продовження. Усі обставини були проти генія і жодної за нього.

      «Забезпечте мене постійним хлібом, і я створю шедеври», – ледь не благав він. Не дали, сучі діти! Навпаки – їли його поїдом, кусали за кожної нагоди, гризли, як голодні пси.

      А Франко – це цілком європейська потуга, недарма ще за життя його друкували поляки, німці, чехи, росіяни, угорці, болгари. І лише наше власне самоїдство, заздрість, егоїзм, відсутність національної солідарності не дозволили йому стати нарівні великих сучасників – Сенкевича, Тургенєва, Мопассана, Золя. Тепер ви розумієте, наскільки важливою є наша завтрашня мандрівка?»

      Чесно кажучи, Яна не дуже втямила. Як вони могли допомогти цьому великому страждальцеві, коли в нього стільки халеп довкола? Важко навіть назвати, в чому він був щасливим. Мабуть, у шлюбі.

      Дівчина розглядала фото Франка з дружиною та чотирма дітьми, а далі заглибилася в читання споминів про його відвідини Києва. Коли вона підвела голову, то зрозуміла, що проїхала потрібну зупинку. Вискочила аж на бульварі Шевченка і вирішила ще зайти до книгарні.

      Як і шеф, вона була завзятим книжником. І частина її скромної платні обов’язково йшла на поповнення власної бібліотеки.

      У розташованій у напівпідвальчику затишній книгарні в таку пору було небагато відвідувачів. Яна ходила поміж полицями і столами, брала до рук книжки, які її кликали звабливими обкладинками, але думками була ще біля Франка.

      Із тих прочитаних споминів вона зрозуміла, що й сімейне життя у генія було нерадісним. Дружина не витримала тиску обставин і врешті збожеволіла. Більшу частину життя провела в божевільні, переживши чоловіка майже на тридцять років.

      Особливо вразила вичитана фраза, що якби Франко одружився на галичанці, його доля склалася б інакше. Бо ж київська дворянка не була пристосована до галицького побуту, де належало самій давати раду у всьому. Вона не вміла господарювати, виконувати звичайну хатню роботу, ощадно розпоряджатися грошима, бути позірно ґречною та улесливою, як вимагав тамтешній етикет. Зрештою, львівська публіка оголосила бойкот не тільки Франку, але і його дружині. Замість такої потрібної їй підтримки і співчуття, чужинка отримала осуд, кепкування та зневагу. Разом з матеріальними нестатками через відсутність належної роботи чоловіка суспільне відторгнення стало другою причиною, що добило її невеликі душевні сили.

      «Цікаво, якби Франко знав про своє та її майбуття, чи одружувався б він з Ольгою Хоружинською? – міркувала дівчина, гортаючи книжкові новинки, які ще пахли друкарською фарбою. – А вона? Ми весь час торочимо про нього, забуваючи про її страждання. Він-то хоч став класиком, його вивчають у школі, портрет друкують на грошах, а вона, виходить, просто занапастила своє молоденьке життя. Їй було всього двадцять два роки, випускниця СКАЧАТЬ