Гітара, кості, кастет. Фрэнсис Скотт Фицджеральд

Чтение книги онлайн.

      Джим звівся, з розумінням киваючи головою.

      – Гадаю, що нам з Гюго варто виїжджати. Поки не стемніло, треба дістатися до Балтимору.

      – Це далеко.

      – Сьогодні мені хотілося б заночувати вже на Півдні, – просто відповів він.

      Вони разом пішли по доріжці, повз ідіотську статую Діани на галявині.

      – Бачте, – м’яко додала Амантіс, – тут у нас не обов’язково бути багатієм, аби стати членом вищого світу – так само, як і у вас в Джорджії… – вона раптом замовкла. – Ви ж приїдете наступного року, щоб знову відкрити Академію?

      – Ні, мем, не приїду. Цей містер Харлан вже сказав мені, що я можу навіть не закриватися, але я сказав йому «ні»!

      – А ви… А ви що-небудь заробили?

      – Ні, мем, – відповів він. – Але відсотків з моїх грошей якраз вистачить, щоб доїхати додому. Своєму капіталу я дав спокій. Були часи, коли з грошима велося краще, але жив я на широку ногу та ще треба було платити за оренду, і за обладнання, і ще музикантам. І, окрім того, довелося повернути ті гроші, які учні заплатили за наступні уроки.

      – Не варто було! – обурено скрикнула Амантіс.

      – Вони й не хотіли, але я сказав, що це обов’язково!

      Він ще вирішив змовчати про те, що містер Харлан намагався пред’явити йому чек.

      До автомобіля вони підійшли якраз тоді, коли Гюго забив останній цвях. Джим відкрив кишеню на дверцятах і дістав звідти сулію без етикетки, в якій хлюпала каламутна рідина.

      – Хотів купити вам подарунок, – ніяково промовив він, – однак гроші скінчилися ще до того, як зміг його вибрати, тому вирішив, що пришлю вам щось з Джорджії.

      А це вам невеличкий сувенір на пам’ять. Вам, звісно, пити не личить, та, можливо, коли ви вийдете у світ, вам захочеться показати всім цим молодикам, що таке справжня південна маїсова горілка!

      Вона взяла пляшку.

      – Дякую вам, Джиме.

      – Та немає за що! – він обернувся до Гюго. – Що ж, нам пора. Віддай леді молоток!

      – Ох, залиште його собі! – зі сльозами на очах мовила Амантіс. – Прошу вас, пообіцяйте що завітаєте ще!

      – Можливо.

      На мить він звів погляд на її волосся кольору пшениці та блакитні очі, трохи сонні й оповиті серпанком від сліз. Потім сів у автомобіль, і як тільки його нога вперлася в зчеплення, південець різко змінився.

      – Кажу вам «до побачення», мем! – випалив він з разючою гідністю. – На зиму ми від’їжджаємо на Південь!

      Чоловік махнув солом’яним капелюхом, вказуючи в бік Палм-Біч, Сент-Огастін, Маямі. Його вірний слуга покрутив заводну ручку двигуна, сів на своє місце та почав трястися разом з автомобілем, який піддався вібрації.

      – На зиму, на південь! – повторив Джим, і потім з ніжністю додав: – Ви – найкрасивіша дівчина на світі! Повертайтеся додому, лягайте в гамак СКАЧАТЬ