Мати все. Люко Дашвар

Чтение книги онлайн.

      – Припини, Тохо. Прошу…

      – Добре, – миттєво погодився. Знову зосередився на читанні.

      Ліда подивилася на брата.

      – Чому ти не спиш?

      Платон знову відклав книгу.

      – В! Літера «В»! Вагітна… Дивно. Як сказати про Ангеліну без літери «В»?

      – За допомогою інших літер.

      – Я не сплю, бо Ангеліна і мама просять, щоби я роздягався і спав у піжамі.

      – То роздягнися…

      – Ні. Краще не спатиму.

      – Хочеш, я допоможу тобі роздягнутися?

      – Ангеліна взялася допомогти, і я відразу перехотів спати і захотів гумову ляльку. Якщо ти допомагатимеш, я знову її захочу. Ти принесла ляльку?

      – Спи одягнений…

      – Добре. Ти посидиш біля мене?

      – Звичайно, Тохо…

      – Чому «звичайно»?

      – Тому що зазвичай… – замовкла. Прислухалася. Біль раптом ущух. Тілом розлилася слабкість і, ніби дощ… Ніби просто тут, у братовій кімнаті – теплий дощ…

      – Лідо… – почула голос брата. – Ти знаєш таке слово «Ваал»…

      – Ні…

      – Літера «В»! Ваал. Бог неба, сонця і плодючості в семітських племен Древньої Сирії. У фінікіян, філістимлян, інших… У культі Ваала поширені людські жертвоприношення…

      «Жертвоприношення… Літера “Ж”… Людські… Чому так боляче?» – Ліда здивовано глянула на суху, геть суху – нема дощу, – стелю і – мокра – сповзла з ліжка на теплу дубову підлогу.

      Вона не чула, як Платон сказав: «Лідо, я не хочу, щоб ти спала на підлозі! Іди до мене на ліжко. Я спатиму, а ти розповідатимеш мені про тата…», не бачила, як брат зіскочив з ліжка, присів біля неї, задумався: «Лідо, скажи: щоб розповідати про тата, тобі треба побачити його?» Як не дочекався відповіді, відчинив двері кімнати і спокійно оголосив:

      – Ліда пішла до тата. Коли вона повернеться, мамо?

      Ангеліна зойкнула і кинулася до Ліди. Іветта пополотніла, учепилася за стіл, важко підвелася.

      – Платоне, – усміхнулася, долаючи тваринний страх. – Допоможи мені, синочку, дійти до спальні. А краще піди туди і знайди мої… окуляри.

      – Ти не відповіла про Ліду, – насупився Платон.

      – Треба ж роздивитися… Іди. Скоріш… Мені потрібні окуляри.

      Платон слухняно кивнув, поплентався до материної спальні.

      З його кімнати вискочила перелякана Ангеліна.

      – Святі-грішні… Непритомна! Води відійшли…

      Іветта зиркнула в бік спальні, стрімко подалася до няньки, ухопила за руку.

      – Припини верещати, Ангеліночко! Ти налякаєш Платона! Я зараз зроблю йому укол. Хай краще спить. Викликай «швидку»! Негайно! Чого стоїш? Не вистачало ще, щоби Платон повернувся!

      – А Стасові… дзвонити?

      – «Швидку»!

      – Зараз, зараз… – нянька вхопила СКАЧАТЬ