ЛСД. Ліцей слухняних дружин. Ірен Роздобудько

Чтение книги онлайн.

      Розпочиналося літо. Пора весільних роз’їздів наших старших однокашниць.

      Навіть товстунка Сол ходила піднесена: виявилося, що той пан у візку – не просто мільйонер. Він іноземний нафтовий магнат з Південно-Африканської Республіки.

      Він приїхав по неї у відкритому позолоченому авто, яке супроводжувало ціле «військо» екзотично одягнутих людей на білих конях. Такого тут ще не бачили!

      Від захвату у всіх нас тремтіли коліна. Ми розмахували букетами і осипали ними дорогу молодих.

      Ох…

      Увага до нас послабилась. Вчителі роз’їжджалися у відпустки. Заняття в класах плавно перетекли на подвір’я, де ми копирсалися в садку, висаджуючи квіти, чи вчилися їздити на конях, плавали в басейні, лежали в шезлонгах з романами в руках.

      А ввечері співали гімн нашого ЛСД біля ватри:

      Літню пору ми завжди любили найбільше. А цього року наші збори біля вогнища, пісні, квіти, пташиний спів, обриси нашого чудового величного обійстя мали для нас важливіше значення: прощання з безтурботною юністю. Адже восени на нас чекав «флігель наречених»!

      Пані Директорка затвердила нам особливе «меню наречених» – фрукти, салати, соки-фреш. Все свіже, корисне, не обтяжливе для шлунка.

      Щоб ми зберігали гарну фізичну форму і колір шкіри.

      Адже зовсім скоро ми станемо «обраними»…