Карти на стіл. Агата Крісті

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ пояснити мирським умам специфіку та масштаби діяльності полковника.

      Пуаро вже встиг цілком зрозуміти, що саме запланував господар на сьогоднішній вечір, й оцінити дотепну суть його намірів.

      – Решта гостей спізнюються, – промовив містер Шайтана. – Мабуть, тут я дав маху. Здається, я сказав їм приходити о 20: 15.

      Але цієї миті двері відчинилися і дворецький оголосив:

      – Доктор Робертс.

      Чоловік, який зайшов усередину, всіма своїми манерами одразу нагадав типову бадьору лікарську поведінку. Це був життєрадісний рум’янощокий чолов’яга середніх років із маленькими сяйливими очками, волоссям, що потроху починало лисіти, і схильністю до embonpoint[9]. Та й узагалі все в ньому мало по-лікарськи начищений до блиску й продезінфікований до неможливості вигляд. Він рухався енергійно і впевнено. Було досить лише одного погляду на нього, щоб запевнитися, що його діагноз неодмінно буде правильним, а лікування – приємним та ефективним. Так і очікуєш почути від нього: «Келишок шампанського прискорить одужання». То був чоловік із роками й роками життєвого досвіду за плечима!

      – Сподіваюся, я не спізнився? – промовив доктор Робертс зі щирим занепокоєнням.

      Він потиснув руку господареві вечора й познайомився з рештою гостей. Знайомство з Баттлом, здавалося, особливо потішило лікаря.

      – Подумати лишень, та на ваших плечах мало не весь Скотленд-Ярд тримається, чи не так? Оце справді цікаво! Негарно, звісно, змушувати вас говорити про роботу, але маю попередити, що навряд чи зможу стриматися. Я завжди цікавився темою злочинів. Не найкраще захоплення для лікаря, мабуть. Головне, не розповідати про це своїм пацієнтам зі слабкими нервами, га-га-га!

      Двері знову відчинилися.

      – Місіс Лоррімер.

      Місіс Лоррімер була вишукано вбраною шістдесятилітньою жінкою. Риси її обличчя були витонченими й делікатними, сиве волосся красиво вкладеним, а голос її звучав чітко й виразно.

      – Маю надію, я не запізнилася, – сказала вона, підходячи до господаря.

      Потім жінка розвернулася від нього, щоб привітатися з доктором Робертсом, з яким уже була знайома.

      Знову залунав голос дворецького:

      – Майор Деспард.

      Майор Деспард був високим худорлявим гарним чоловіком, красу чийого обличчя дещо зіпсував шрам на скроні. Привітавшись з усіма, він одразу ж ковзнув у бік полковника Рейса, і двоє чоловіків згодом уже говорили про спорт і обмінювалися досвідом сафарі.

      Двері відчинилися ще раз, і дворецький оголосив про прибуття останньої гості:

      – Міс Мередіт.

      У кімнату ввійшла дівчина років двадцяти. Вона була середнього зросту і вродлива з вигляду. Її каштанові кучері були зібрані на потилиці, а дивилася вона на всіх поглядом своїх великих сірих широко розплющених очей. Обличчя дівчини було лише трошечки припудрене, без зайвого макіяжу. Вона говорила СКАЧАТЬ