Постріл в Опері. Лада Лузіна
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Постріл в Опері - Лада Лузіна страница 47
Название: Постріл в Опері
Автор: Лада Лузіна
Жанр: Зарубежное фэнтези
Серия: Київські відьми
isbn: 978-966-03-6629-9
isbn:
– Усе за найвищим розрядом! – перекрив його догідливий тенор. – Найкращі страви а 1а carte! Будь ласка, ваша ясновельможносте, філейчики з дроздів. Диво які смачні!
Карамельний лакей дивився на Мира з таким обожнюванням, наче був безнадійно закоханий у нього останні двадцять п'ять років.
«Жах оточуючих. Ми дали слово бонні приховати подію від мами», – так згадувала про це Анна Андріївна.
«Цікаво. Отже…»
– Перепели по-генуезьки, прошу-с! І, спеціально для чарівної дами, яйця-кокотт з шампіньйонним пюре. Воістину чудові!
Дама зробила спробу вдячно вклонитися і примітила нараз іще одну даму, за столиком віддалік. Дамочка дивилася на Машу з прожерливою заздрістю. Хоча навряд чи прожерливість стосувалася шампіньйонів, швидше – невимовно вродливого Мира.
«Чому він закоханий у мене?»
– Горілка «Шустовська», «Смирновська», «Московська особлива», коньяк «Відбірний».
– Змилуйтеся, я з дамою, – пробасив Мирослав.
– Є вина. Закордонні: бордоські, італійські…
Якось Л. К. Чуковська зауважила: «Київ – ось веселе, ясне місто, й старовина його не страшна».
«Так, це вірно. Але я не любила дореволюційного Києва. Місто вульгарних жінок», – зізналася Анна Ахматова…
І цим зізнанням вмить налаштувала Машу проти себе.
Ковальова підвела обурений погляд на лакея (що відразу ретирувався).
«Не любити Київ! Хай зараз… Але дореволюційний!»
Звинуватила поглядом яйця-кокотт (що лежали на спеціальній підставці, з виїмками у формі яєць і ручкою у формі голоногої богині).
«Вона б іще сказала, Київ – не Пітер! Та хто вона така?!»
Відвернулася до вікна й таки знайшла там підтримку, в особі Інституту шляхетних дівчат, що вивищувався на горі.
У меню якого яйця іменувалися «курячий фрукт», щоб приховати від шляхетних вихованок неблаговидне походження цього предмета. І в шляхетних стінах якого дівиця Анна Горенко ніколи не навчалася, що дало студентці змогу звинуватити її в поганому вихованні.
«Теж мені аристократка! Дочка інженера. Курсисточка».
– Розтягайчики з трюфелями-с! Дуже непогані.
Але на «розтягайчиках з трюфелями» Ахматовій пробачили:
«Київський Врубель. Богородиця з шаленими очима в Кирилівській церкві. Дні, сповнені такою гармонією, яка, минувши, так до мене і не повернулася» – останній з «київських» записів Анни Ахматової.
Маша не розуміючи струснула головою.
«Не любила Київ» не в'язалося зі «сповненими гармонією днями».
Любов до Мішиних картин – з поганим вихованням.
И в Киевском храме Премудрости Бога,
Припав к Солее, я тебе поклялась…
Києвиця відклала журнал.
Поки вона переживала свої суперечливі стосунки з майбутньою Першою поетесою Росії, Мир встиг остаточно акліматизуватися СКАЧАТЬ