Соціальний інтелект. Нова наука про людські відносини. Дэниел Гоулман

Чтение книги онлайн.

      Із похмурим чоловіком, що скніє над випивкою в темному кутку, жінка тиха й стримана. Зате вона запанібрата із галасливою зграйкою співробітників, що зі сміхом заходять на обід. З молодою мамою, що має двох гіперактивних малюків, офіціантка поводиться невимушено й розважає дітей гримасами та жартами. Зрозуміло, що жінка отримує набагато більші чайові, ніж решта її колег.7

      Ця хвилечутлива офіціантка втілює принцип, відповідно до якого синхронність дає міжособистісні переваги. Що більше двоє людей підсвідомо синхронізують свої рухи та манери під час взаємодії, то позитивніше вони почуваються щодо одне одного.

      Приховану силу такого танцю виявила низка експериментів зі студентами Нью-Йоркського університету, які добровільно погодилися на те, що вважали оцінкою нового психологічного тесту. По одному вони сідали з іншим студентом (який насправді працював на дослідників) й обговорювали фото нібито для тесту.8 Спільника дослідників інструктували: усміхатись чи ні, хитати ногою, потирати обличчя…

      Хай там що робив цей студент, добровольці зазвичай це імітували. Потирання обличчя породжувало потирання обличчя, усмішка – усмішку у відповідь. Але ретельне опитування пізніше виявило, що добровольці й не підозрювали, що усміхаються чи хитають ногою; як і не помічали скоординованих дій.

      В іншій частині того самого експерименту, коли спільник навмисно імітував рухи та жести співрозмовника, він не надто подобався іншим. Але коли спільник був спонтанний у своїй імітації, його вважали більш приємним.9 Всупереч пораді популярних книжок на цю тему, спеціальне підлаштування під когось (скажімо, імітація положення рук чи пози) саме собою не підвищувало взаєморозуміння. Така механічна, несправжня синхронність відштовхувала.

      Соціальні психологи знову і знову виявляють: що природніше двоє людей виконують спарені рухи – одночасно, в одному темпі, – то позитивніші їхні почуття.10 Цей невербальний потік (елегантну скоординованість рухів, плавну почерговість, навіть координацію поглядів) можна побачити краще, якщо поспостерігати за двома друзями з місця, де не чути слів.11 Один викладач акторської майстерності дає студентам завдання переглядати цілі фільми без звуку, аби тільки вивчити цей мовчазний танець.

      Науковий погляд покаже те, що недоступне неозброєному оку: коли кожен із друзів говорить, дихання обох невловимо набуває однакового ритму.12 Дослідження, за якого друзі під час спілкування мали на собі датчики, що моніторили схеми дихання, показали, що дихання слухача віддзеркалювало того, хто говорив (вдихом на видих) або збігалося.

      Така дихальна синхронність зростає з наближенням зміни мовця. І в ці часті моменти легкості, коли говорять близькі друзі, координація тільки посилюється: обидва починають сміятися майже одночасно, а під час сміху ритм дихання дивовижно збігається.

      Координація СКАЧАТЬ