Соціальний інтелект. Нова наука про людські відносини. Дэниел Гоулман

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ психотерапевти йдуть на крок далі, вловлюючи емоційний підтекст пацієнтів, які навіть не допускали ці почуття у власну свідомість.30

      Лише майже через століття після того, як Фройд уперше помітив ці тонкі спільні почуття, дослідники розробили ефективний метод відстеження одночасних змін у фізіології двох людей під час звичайного спілкування.31 Успіх прийшов із новими статистичними методами та обчислювальними потужностями, що дали змогу аналізувати величезну кількість даних (частоти пульсу тощо) під час «живої» взаємодії.

      Ці дослідження виявили, наприклад, що коли подружжя свариться, тіло кожного партнера зазвичай імітує хвилювання іншого. Коли конфлікт прогресує, відбувається ескалація гніву, болю та суму (наукове відкриття, що нікого не здивує).

      Найцікавіше дослідники зробили далі: вони зафільмували пари під час сварки, а потім запросили сторонніх людей переглянути ці записи і вгадати, які емоції відчував один із партнерів.32 А поки ці добровольці визначалися, їхня власна фізіологія повторювала те, що вони бачили.

      Що більше тіло незнайомця імітувало людину, на яку він дивився, то точніше він відчував те, що й вона – ефект, найпомітніший для негативних емоцій, як-от гнів. Емпатія – відчуття емоцій іншого – схоже, така само фізіологічна, як і психологічна, побудована на поділянні внутрішнього стану інших. Такий біологічний танець буває, коли хтось співчуває комусь – співчувальник злегка поділяє фізіологічний стан людини, на яку налаштований.

      Люди, власні обличчя яких демонстрували найсильніші вирази, були найточніші у судженнях про почуття інших. Загальний принцип: що більш подібний фізіологічний стан двох людей у конкретний момент, то легше їм зрозуміти почуття одне одного.

      Коли ми налаштовуємося на когось, то бодай трохи з ним співвідносимося. Ми резонуємо так схоже, що чужі емоції проникають у нас – навіть коли це небажано.

      Якщо коротко, вловлювані емоції мають наслідки. І це дає нам вагому причину розуміти, як змінити їх на краще.

      2. Рецепт взаєморозуміння

      Сеанс психотерапії в розпалі. Психіатр відсторонено слухає в кріслі. Його пацієнтка простяглась на кушетці, вся емоційно розбита. Співрозмовники не на одній хвилі.

      Психіатр припустився помилки, неправильно потрактувавши слова пацієнтки. Він перепрошує:

      – Я боявся зашкодити лікуванню.

      – Але… – починає пацієнтка.

      Психіатр перериває її і дає інше трактування.

      Пацієнтка починає відповідати, а психіатр просто її забалакує.

      Ледь зумівши вставити слово, пацієнтка починає скаржитись на все, що їй роками довелося терпіти від матері – натяк, що і психіатр такий самий.

      Сеанс іде розбалансовано, некеровано й несинхронно.

      Перемкнімося на інших пацієнта й психіатра у розпалі сеансу, де співрозмовники перебувають СКАЧАТЬ