Малюк Цахес (збірник). Эрнст Гофман

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ перед ґратчастою брамою парку, посеред якого була вілла доктора Альпануса.

      – Як же нам увійти туди? – спитав Фабіан.

      – Я думаю, треба постукати, – відповів Бальтазар і взявся за металевий молоток, що висів біля самого замка.

      Щойно підняв він молоток, як почувся якийсь підземний гуркіт, наче далекий грім, що завмер десь немов у бездонній глибині. Ґратчаста брама помалу відчинилась, вони ввійшли і попростували довгою, широкою алеєю, в кінці якої побачили віллу.

      – І ти відчуваєш тут, – запитав Фабіан, – щось надзвичайне, чарівне?

      – Я думаю, – відповів Бальтазар, – що ґратчаста брама все ж таки відчинилась не дуже звичайно, і потім, не знаю чому, мені все тут видається таким чудесним, просто магічним. Де ще є в околиці такі прекрасні дерева, як у цьому парку? Еге ж, багато дерев і кущів мають он які блискучі стовбури та смарагдове листя – напевне, вони з чужих, невідомих країн.

      Фабіан помітив дві жаби надзвичайної величини, що від самої брами скакали обабіч них.

      – Добрий мені парк, – вигукнув Фабіан, – коли в ньому водиться така погань!

      І він нахилився по камінь, щоб жбурнути його в кумедних жаб. Та обидві вони стрибнули в кущі, втупившись звідти в нього блискучими людськими очима.

      – Ну стривай же! – крикнув Фабіан, націлився в одну жабу й кинув каменя.

      Але тієї миті якась приземкувата, бридка жінка, що сиділа на дорозі, заквакала:

      – Нахаба, жбурляє камінням у чесних людей, що важкою працею заробляють собі на шматок хліба!

      – Ходімо вже, ходімо, – з жахом промурмотів Бальтазар, що добре бачив, як жаба перекинулась у стару жінку. Один лиш погляд у кущі переконав його, що й друга жаба, перекинувшись у маленького чоловічка, ретельно взялася виполювати бур'ян.

      Перед домом був прекрасний зелений моріжок, на якому паслися обидва однороги, а в повітрі бриніла ніжна музика.

      – Ти бачиш? Ти чуєш? – запитав Бальтазар.

      – Я бачу тільки, – відповів Фабіан, – двох білих конячок, що пасуться на траві, а бринить, мабуть, десь еолова арфа.

      Чудова, проста архітектура не дуже великого двоповерхового будинку захопила Бальтазара. Він смикнув за шнурок дзвінка, двері зразу ж відчинились, і перед юнаками, замість швейцара, з'явився великий, схожий на страуса золотавий, блискучий птах.

      – Ну глянь, – сказав Фабіан Бальтазарові, – глянь, яка безглузда ліврея! Коли й захочеш дати хлопцеві на чай, то де ж у нього руки, щоб засунути гроші в кишеню?

      Він обернувся до страуса, схопив його за блискуче, пухнасте пір'я, що висіло з вола під дзьобом, як пишне жабо, і сказав:

      – Будьте ласкаві доповісти про нас панові доктору, дорогий друже.

      Але страус промовив лише: «Квір-р-р!» – і дзьобнув Фабіана за палець.

      – А хай йому чорт! – крикнув Фабіан. – Це таки й справді, видно, проклятий птах!

СКАЧАТЬ