1984. Ми. Джордж Оруэлл

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ для дартсу. Він пив пиво, але вже повільніше, ніж раніше. Коли він заговорив, це було вдумливо і по-філософськи, ніби пиво пом'якшило його норов.

      «Я знаю, що ви очікуєте почути від мене», – сказав він. «Ви очікуєте, що я скажу, що я знову хотів би стати молодим. Більшість людей так і сказали б. У молодості в тебе є здоров'я і сила. Коли проживеш з моє, синку, звичайно, ні про яке здоров'я і мови бути не може. У мене страшно болять ноги і мій сечовий міхур не дає мені спокою, мені доводиться вставати у туалет по шість-сім разів за ніч. З іншого боку, бути старим доволі непогано, є тут свої переваги. У тебе вже немає колишніх турбот. Ніяких проблем з жінками, і це чудово. Я не був з жінкою вже майже тридцять років, і знаєш, мені й не хочеться».

      Вінстон відвернувся і дивився у каламутне вікно. Це було марно. Він вже збирався замовити ще пива, коли старий несподівано піднявся і швидко почовгав до смердючих пісуарів у дальньому кутку зали. Зайві півлітра дали про себе знати. Вінстон посидів хвилину або дві, дивлячись на свою порожню склянку, і майже не помітив, як ноги знову винесли його на вулицю. Ще років двадцять, розмірковував він, і можливість отримати відповідь на таке важливе, але при цьому просте запитання «Чи було життя до революції кращим, ніж зараз?» назавжди буде втрачено. Насправді на це питання неможливо було відповісти навіть зараз, оскільки ті кілька свідків старих часів були не здатні порівнювати одну епоху з іншого. Вони пам'ятали мільйон непотрібних дрібниць, таких як сварка з колегою по роботі, пошуки втраченого велосипедного насоса, вираз обличчя давно померлої сестри, вихори пилу вранці сімдесят років тому, але всі дійсно важливі події вони вже не пам'ятали. Вони були як ті мурахи, які бачать маленькі предмети, але не помічають великих. А якщо реальні свідки історичних подій зовсім нічого не пам'ятають, а письмові записи про ці події сфальсифіковані, то твердженням Партії про поліпшення умов людського життя доводиться просто сліпо вірити, бо вже не існувало і ніколи більше не буде існувати еталона, який можна було б протиставити цим твердженням.

      У цей момент хід його думок різко перервався. Він зупинився і подивився вгору. Він опинився на вузькій вулиці, де кілька темних магазинчиків потонули серед житлових будинків. Прямо над його головою висіли три вицвілі металеві кулі, які виглядали так, немов колись були позолочені. Здавалося, він знає це місце. Звісно! Він стояв біля крамнички, де купив щоденник.

      Його охопив страх. Було і так доволі необачно купляти той записник, і він поклявся ніколи більше не наближатися до цього місця. І ось у той момент, коли він дозволив своїм думкам дрейфувати по океану свідомості, його ноги самі повернули його сюди. Саме від подібних суїцидальних імпульсів він сподівався захистити себе, почавши вести щоденник. Одночасно він подумки зауважив, що, хоча була вже двадцять перша година, магазин все ще був відкритий. Подумавши, що всередині він буде привертати менше уваги, ніж якщо буде тинятися по вулиці, він зайшов до магазину. Якщо його запитають, що він тут робить, він зможе правдоподібно відповісти, СКАЧАТЬ