Бот. Максим Кидрук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Ви не маєте права судити про мою компетентність по уривках. Невже не розумієте: неможливо відредагувати програму, якої не існує? Замовник зажадав «сирий» код, і я був змушений…

      – Ти, схоже, геть не шурупаєш, що відбувається, – з легким відтінком суму перебив його Ємельянов. – Ніхто не ставить під сумнів твою компетенцію, ніхто не докоряє тобі… Там, куди ми летимо, хлопче, почалися проблеми. Судячи з того, наскільки спішно нас викликали, збіса великі проблеми. І завелося все не через те, що ти дав маху в концепції чи настрочив дірявий код. Усе, що нині коїться в Атакамі, розпочалося тому, що ти аж надто добре виконав свою срану роботу, – росіянин замовк, втупившись у простір поперед себе. А тоді тихо повторив: – …аж надто добре, чорт забирай.

      Збитий з пантелику Тимур затих. Його привело до тями довге «бі-іп», що прозвучало з динаміків ноутбука. Сигнал про те, що заряд батареї сягнув критично низького рівня. Через секунду екран погас.

      Якби Тимур подивився на екран свого «Hewlett-Packard» хвилиною раніше і прочитав лист Наталі Хорт, він би стояв уже за найближчою транзитною стійкою, купуючи квиток назад до Києва. На жаль, теревені зі Штаєрманом та Ємельяновим, слабкий сигнал вай-фай мережі завадили цьому. Зарядний пристрій від лептопа лежав у сумці, котру Тимур здав у багаж у Києві. У той момент вона кочувала між багажними відділеннями глибоко в надрах аеропорту «Барахас». Тож хлопець ніяк не міг підзарядити комп’ютер…

      То було останнє «якби». Тимур так ніколи й не дізнається, хто така Natalie1976 і про що була її засторога.

      Прибуття

      XV

      Субота, 15 серпня, 10:31 (UTC -4)

      Міжнародний аеропорт «Артуро Меріно Бенітес»[29]

      Сантьяго-де-Чилі

      Професор виколупував штани із задниці. Після чотирнадцяти годин у літаку (лайнер прибув вчасно – о 09:35 за чилійським часом) він виглядав так, наче перед виходом з дому забув попрасувати одяг. Волосся на голові нагадувало копицю сіна, добряче потріпану буревієм. Почувався Ємельянов відповідно.

      – Ти йому нічого не розповідаєш? – обізвався він до Штаєрмана, вибравши момент, коли Тимур відлучився у туалет.

      – Як і тобі. Подробиці дізнаєтеся після прибуття на місце.

      – Я принаймні знаю, куди лечу і що мене там чекає. Пацан же навіть не здогадується, у що його втягнули.

      – Я не маю права. У нього на даний момент лише третій рівень доступу.

      Росіянин втягнув горлом повітря, наче збираючись плюнути чилійцю в обличчя.

      – Йолопе, цей хлопчак створив проблему, не побувавши на комплексі. За кілька годин у нього буде п’ятий рівень. Йому дали б шостий, якби такий був, тому що він зараз єдиний, хто може владнати ситуацію… хто може врятувати мільярди ваших сраних інвестицій, поки вони не перевалили за Анди чи не спустились на південь до Сантьяго.

      – Що ти хочеш від мене, професоре? Я лише виконую інструкції Кейтаро.

      – Він має право СКАЧАТЬ