Бот. Максим Кидрук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ «Unreal ІІ: Awakening». Боти були настільки реалістичними, що часом видавалися… живими. За два роки нікому не відома українська компанія міцно закріпилася на ринку, заграбастала купу замовлень і навіть почала формувати тренди в індустрії. І все це значною мірою завдяки Тимуру.

      Крокуючи коридором, Тимур міркував над тим, що могло викликати гнів начальства. Четвертий add-on[16] до «Сталкера» випустили на ринок півроку тому. «Баги»[17] там були, проте стосувалися виключно сюжету гри та текстур на окремих 3D-моделях. Його боти були ні до чого. Нове покоління бійців, над яким він працює зараз, на даний момент перебуває на стадії ескізного проектування. Дай Бог, щоб за два роки їх направили до тестерів.

      «Значить, якщо влетить, то точно за старе», – зметикнув хлопець, спинившись перед кабінетом директора з СРР. На мить затримався, прислухаючись. Із-за дверей долітали притишені голоси. Тлустий Мазефака був не сам, перемовляючись з кимось англійською.

      Хлопець набрав повітря у легені і постукав.

      – Заходьте, – долинуло крізь двері.

      Тимур начепив на лице маску безтурботності і переступив поріг.

      – О, Тимуре! Вітаю, вітаю! Заходь… Сідай, – директор жестом запропонував йому одне з крісел.

      Пузатий був дебелим чоловіком, геть лисим, з відповідним прізвищу півсферичним черевом і задиристою м’ясистою щелепою. Повернувшись до візитера, засмаглого іноземця в піжонському діловому костюмі, що сидів, розкинувшись, на шкіряному дивані по інший бік переговорного стола, він проказав англійською з жахливим акцентом:

      – Here is that guy,[18] – і недвозначно кивнув на Тимура.

      Хлопець стиха привітався і вмостився на стілець, здогадуючись, що перемовини між цими двома велися про нього.

      – Okay… I see…[19] – повільно відповів незнайомець. – He’s so young.[20]

      – Only twenty seven.[21]

      – That’s… strange.[22]

      Чоловік сидів, заклавши ногу на коліно, і недбало роздивлявся Тимура. З темних очей віяло холодом і в той же час… незбагненною приреченістю. Хлопець раптом зрозумів, що тирлів не даватимуть. Полегшення ця думка чомусь не принесла.

      – Це Оскар Штаєрман, – представив незнайомця директор. Штаєрман був чилійцем з єврейським корінням.

      – Тимур Коршак, – хлопець стримано кивнув.

      – Nice to meet you, Tymur,[23] – у мові Оскара теж проривався ледь вловний іспанський акцент. І жодної нотки, що свідчила б про повагу.

      – Пам’ятаєш замовлення трирічної давності від «General Gene-tics»? – Пузатий крутнувся СКАЧАТЬ