Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка. Коллектив авторов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ здійсненням інституційних реформ, затверджених у 1532 р., які призводять до політичної ліквідації тих прошарків аристократії, які виступають проти плану Медічі створити князівство. Завдяки реформі було скасовано посаду Гонфалоньєра справедливості, а владу покладено на Раду із 48 осіб, що обирала з-поміж себе чотирьох осіб, котрі разом із герцогом утворювали виконавчу владу. За герцогом також залишається важливе право дозволяти чи не дозволяти проводити збори інших судових органів. Козімо I, відомий як Мудрий за його методи правління, зумів досягти двох важких цілей: уникнути повторення досвіду 1494 та 1527 рр. і водночас забезпечити захист флорентійської незалежності від загрози суворого імперського контролю. У 1555 р. було завойовано Республіку Сієну, а її території анексовано, за винятком п’яти прибережних фортець поблизу мису Арджентаріо, які було передано Іспанії, щоб сформувати так звану Область Президій.

      Нова концепція правління

      У 1569 р. Медічі отримали від Папи Пія V великокнязівський титул. Цей акт мав велике політичне та культурне значення, тому що закріплював владу незалежно від будь-якого імперського підтвердження. Велике герцогство Тосканське поступово стає територіальною державою через процес адміністративної централізації й об’єднання міст і сільської місцевості. Великий князь наділяє себе всією повнотою влади і сприяє формуванню верстви чиновників, обраних не за походженням, а на підставі навичок і відданості задумам Медічі; вони мають виступати посередниками між великим князем і магістратурами, позбавленими будь-якої суттєвої влади.

      Наступники Козімо I успадковують міцну державу й продовжують абсолютистську політику. Франческо I Медічі (при владі з 1574 по 1587 р.) побудував вільний порт у Ліворно, що за кілька років потому став важливим торговим центром завдяки внеску єврейських купців і фінансистів іспанського походження, яким було гарантовано певні свободи. Фердинандо I Медічі (1551–1609, при владі з 1587 р.) розширює структуру Пізанського університету, а завдяки шлюбу (1600 р.) його онуки Марії Медічі (1573–1642) з новим королем Франції Генріхом IV (1553–1610), починає проводити профранцузьку політику, продовжену його наступниками в XVII ст.

Папська держава

      Протягом XVI ст. можна виокремити дві важливі події, які характеризують історію Папської держави. Перша – це так зване Пограбування Рима в 1527 р., а друга, що тривала з 1545 р., – Тридентський собор. Вони, відповідно, представляють найнижчу точку низхідної лінії розвитку держави, розірваної на частини протестантським розколом, і водночас початок її політичного і культурного відродження. На тлі цих подій постає одна з найвідсталіших держав на півострові, з неякісним управлінням, розміри і пишнота міста-столиці якої невпинно зростають, з аномальним сувереном: територіальним правителем невеликої держави і водночас духовним главою Церкви з наднаціональними межами, повноваженнями й амбіціями.

      Пограбування Рима 1527 р.

      Однак СКАЧАТЬ