П’ятеро тікають разом. Энид Блайтон

Чтение книги онлайн.

      – А слід було б називати саме так, – сказав Джуліан, відходячи від вікна. – Скупайте його, тоді ми, можливо, назвемо його Пухнастиком.

      Полишивши пані Стик, яка щось гнівно буркотіла, Джуліан повернувся до друзів, які з цікавістю втупилися в нього. Він, здавалося, змінився на очах: став похмурим, рішучим, дорослим, навіть грізним.

      – Схоже, я підкинув хмизу в вогонь, – мовив Джуліан, сідаючи на траву. – Я трохи не відірвав Едґарові носа від його жирної пики, і його матуся втрапила мене за цим заняттям. Гадаю, тепер почнеться відкрита війна! Тепер нам буде непереливки. Навряд чи нас годуватимуть надалі.

      – Готуватимемо собі самі, – враз вирішила Джорджа. – Ненавиджу пані Стик! Хоч би повернулася Джоана! І жахливого Едґара ненавиджу, і страшного Смердюка.

      – Дивіться, онде Смердюк! – раптом гукнув Дік, простягаючи руку, щоб утримати Тіммі, який з гарчанням підвівся. Але той струсив його руку і майнув по травнику. Песик пані Стик нестямно завив і спробував утекти. Проте Тіммі схопив його за шию і почав метляти, наче щура.

      Тут вибігла пані Стик з дрючком і почала гамселити, не дивлячись, якого собаку б’є. Джуліан знову кинувся по шланг. Едґар ураз зник у домі, пам’ятаючи, як йому перепало минулого разу.

      Зі шлангу вдарив сильний струмінь, і Тімоті розтиснув зуби й випустив двірняка, що скавулів. Смердюк одразу майнув до пані Стик і, тремтячи, спробував сховатися під її спідницею.

      – Я отрую вашого псяюху! – люто мовила пані Стик Джорджі. – Він постійно на мого нападає. Дивіться за ним, бо я його отрую.

      Пані Стик щезла за дверима кухні, а діти знов посідали на траву. Джорджа була помітно стривожена.

      – Гадаєш, вона й справді може спробувати отруїти Тіммі? – злякано спитала вона Джуліана.

      – Вона, звичайно, бридка тітка, – відповів той неголосно. – Тому ліпше нам друзяку Тіммі тримати цілодобово біля себе та годувати його самим і тільки з наших тарілок.

      Джорджа притягла Тімоті до себе, жахаючись, що хтось може бажати його отруїти. «Авжеж, пані Стик і справді страхітлива людина, здатна на все», – думала дівчинка. О, як вона хотіла, щоб батьки скоріше повернулися! Лячно було самим про все дбати.

      Раптом пролунав пронизливий телефонний дзвінок. Усі схопилися на рівні, а Тіммі загарчав. Джорджа побігла у будинок і взяла слухавку. Вона почула батьків голос, і серце їй у грудях почало шалено калатати.

      – Це ти, Джорджо? – спитав батько. – У тебе все гаразд? Мені було ніколи чекати на тебе, аби все пояснити.

      – Тату, що з мамою? Кажи мерщій, як вона? – питала Джорджа.

      – Її стан з’ясується лише післязавтра, – відповів батько. – Я телефонуватиму завтра вранці й післязавтра, теж уранці. Я не повернуся, доки мамі не покращає.

      – Татуню, нам без вас обох дуже погано, – пожалілася бідолашна Джорджа. – Пані Стик – осоружна жінка!

      – Слухай, Джорджо, – нетерпляче сказав батько, – гадаю, що ти й твої друзі можете про себе подбати і не сваритися СКАЧАТЬ