П’ятеро шукачів пригод у фургонах. Энид Блайтон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Я тепер точно не засну. Злізь із ноги, Тіммі. Така спека, а тут ще ти.

      Уранці на дітей чекала добра новина. Вони були цього разу дуже пунктуальні й з надією посідали за стіл, і Джуліан вичікувально дивився на матір. Вона усміхнулася до нього й мовила:

      – Ми з татом усе обговорили, і він… він не заперечує проти ваших мандрів. Вам буде корисно пожити самостійно. Щоправда, вам знадобляться два фургони, а не один.

      – Мамуню, але Доббі два фургони не до снаги, – сказала Енн.

      – Ми орендуємо ще одного коня, мамо? – спитав Джуліан, а тоді – до батька: – Татуню, красно дякуємо за дозвіл. Це так класно!

      – Супер! – додав Дік.

      – Блискуче, – сказала Джорджа і збуджено почухала Тіму голову. – Коли рушаємо? Завтра?

      – Звісно ні, – мовив Джуліан. – Треба ще орендувати фургони, позичити коня, спакуватися… багацько роботи.

      – Їдьте наступного тижня, а я маму заберу з собою на північ, – сказав йому батько. – І нас це дуже влаштовує. Куховарці надамо відпустку. А ви щодня надсилатимете нам листівку, як вам ведеться й де ви перебуваєте.

      – Неймовірно, – сказала Енн. – Мамуню, в мене на радощах апетит пропав.

      – Ну, якщо ідея з фургоном так на тебе впливає, тобі ліпше буде лишитися вдома, – сказала мати.

      Енн одразу почала похапцем їсти пшеничні подушечки, і апетит повернувся. Не йметься віри: два фургони, двоє коней, спати у двоповерхових ліжках, готувати їжу просто неба…

      – Джуліане, ти розумієш, що вся відповідальність лягає на тебе? – зауважив батько. – Ти вже дорослий і маєш бути відповідальним. Усі муситимуть здаватися на твою волю.

      – Добре, тату, – загордився Джуліан. – Усе буде гаразд.

      – Тіммі теж порядкуватиме, – сказала Джорджа. – Він такий же відповідальний, як Джуліан.

      – Гав! – сказав Тім, почувши своє ім’я, і загупав хвостом по підлозі.

      – Ти – лапуня, Тіммі, – сказала Енн. – Я буду завжди тебе слухатися, і Джуліана теж.

      – Дурненький, – сказав Дік і погладив Тіммі по голові. – Нас без тебе не відпустять. Ти наш найголовніший захисник.

      – Безперечно, без Тіммі ніхто вам їхати не дозволив би, – сказала мати. – Коли він поруч, ми спокійні.

      Усе це дуже бентежило. Після сніданку діти пішли обговорювати події.

      – Я за те, щоб їхати фургоном у гори, про які казав хлопець, і де в долині озеро, й там таборувати, – запропонував Джуліан. – Та й товариство там буде цікаве. Ми зупинимось віддалік табору циркачів, бо їм може здатися, що чужі люди встромляють свого носа, але ми однаково зможемо побачити, як вигулюють слонів і школять собак.

      – А ще ми потоваришуємо з Ноббі, – запалилася Енн. – Мені він сподобався. А від його дядька триматимемось подалі. І як лишень такий неприязний чоловік може працювати головним клоуном у цирку?

      – Цікаво, де й коли мати домовиться про фургони! – кивнув Джуліан. – Яке ж це буде диво, коли ми їх нарешті СКАЧАТЬ