Нові пригоди славетної п’ятірки. Энид Блайтон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Чуєте? Це потяг гуде в тунелі! – вигукнув раптом Джуліан. – Джорджо, заради Бога, поквапся! Ми спізнюємося!

      Четверо дітей і Тімоті дивилися на потяг, що виїхав з тунелю і наближався до станції. Поні біг легким галопом. Вони встигли до прибуття потяга.

      – Хто піде на платформу зустрічати його? – запитала Джорджа, коли вони в’їхали на невеличке станційне подвір’я. – Я не піду: мені треба гледіти за Тімом і за поні.

      – Я не хочу йти, – заявила Енн. – Я залишуся з Джорджею.

      – Ну що ж, доведеться йти нам, – сказав Джуліан, і вони з Діком зістрибнули з бідарки. Хлопці вибігли на платформу в ту саму мить, коли потяг зупинився.

      Людей з вагонів вийшло небагато. Через силу спустилася зі сходинок якась жінка з кошиком. Легко зіскочив, насвистуючи, молодик, син сільського пекаря. Ледве-ледве подолав сходинки якийсь дід. Жоден з них не був схожий на репетитора!

      Але ось із головного вагона вийшов дивний чоловік. Він був маленького зросту, кремезний, з бородою, як у моряка. Очі у нього були пронизливо-блакитні, а в густому волоссі виднілася сивина. Він розглянувся на платформі й гукнув носильника.

      – Це, напевно, і є пан Роланд, – сказав Джуліан Діку. – Ходімо спитаємо його. Більше нікого схожого немає.

      Хлопці підійшли до бороданя. Джуліан на знак вітання підняв картуза:

      – Це ви пан Роланд, сер? – запитав він.

      – Атож, – відповів той. – А ви, напевно, Джуліан і Дік?

      – Так, сер, – відповіли хлопці в один голос. – Ми приїхали бідаркою, щоб забрати ваш багаж.

      – Чудово! – сказав пан Роланд. Він зміряв хлопців своїми блакитними очима і всміхнувся. Джуліану і Діку він сподобався: схоже, пан Роланд і розумний, і веселий.

      – А обидві дівчинки теж тут? – поцікавився пан Роланд, ідучи платформою до виходу. Позаду йшов носильник з багажем.

      – Так, Джорджа та Енн залишилися біля бідарки, – сказав Джуліан.

      – Джорджа і Енн? – здивувався Роланд. – Гадав, що інші – дівчата, про третього хлопця я не знав.

      – Джорджа – дівчинка, а не хлопець Джордж, – сказав сміючись Дік. – Її справжнє ім’я – Джорджина.

      – Теж дуже гарне ім’я, – зауважив пан Роланд.

      – Джорджа так не вважає, – заперечив Джуліан. – Вона не відгукується на ім’я Джорджина. Краще називати її Джорджа, сер!

      – Справді? – сказав пан Роланд прохолодним тоном. Джуліан зиркнув на нього.

      «Не такий вже він і милий, яким здається», – подумав хлопчина.

      – І Тім з ними, – сказав Дік.

      – О! А Тім – хлопець чи дівчина? – обережно поцікавився пан Роланд.

      – Це собака, сер! – усміхнувся Дік.

      Пан Роланд, здавалося, спантеличився.

      – Собака? – перепитав він. – Я не знав, що в домі є собака. Ваш дядько мені нічого про собаку не казав.

      – Ви не любите собак, сер? – СКАЧАТЬ