Нові пригоди славетної п’ятірки. Энид Блайтон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Кеннеді розводить равликів, – сказав Дік. – Ви ж знаєте, що равлики взимку сплять, але Кеннеді тримав їх у надто теплому місці. Вони повиповзали з коробки і розповзлися по стінах. Ви б чули, як ми реготали, коли географ попросив Томпсона показати на мапі Кейптаун, і виявилось, що один з равликів сидить якраз на цьому самому місці.

      Усі знову розреготалися. Як добре знову бути усім разом! Вони були приблизно одного віку: Джуліану – 12, Джорджі й Діку – 11, а Енн – 10 років. Попереду в них канікули та Різдвяні свята. Не дивно, що їх звеселяв будь-який, навіть найбезглуздіший жарт.

      Поні біг труськом по дорозі.

      – Добре, що мама видужує? – сказав Дік. – Щиро, я був розчарований, дізнавшись, що ми не зможемо поїхати додому. Мені так хотілося побачити Аладдина, Лампу і цирк… а однак приємно повернутися до Кирін-котеджу. Так кортить нових захопливих пригод! Втім, цього разу годі на щось сподіватися.

      – З нашими канікулами є одна притичина, – сказав Джуліан. – Йдеться про репетитора. Кажуть, він нам потрібний, бо ми з Діком у цьому семестрі багато пропустили, а наступного літа в нас перехідні кваліфікаційні іспити.

      – Атож, – зауважила Енн. – Цікаво, яким він буде. Сподіваюся, це буде кмітливий чолов’яга. Дядько Квентін має знайти такого сьогодні для нас.

      Джуліан і Дік повикривляли один одного. Вони були впевнені, що кмітливого чолов’ягу дядько Квентін не шукатиме. Як на нього, репетитор має бути вимогливим, похмурим і неприступним.

      Пусте! Пару днів ще є. А раптом він і справді виявиться кмітливим! Хлопці збадьорилися і взялися смикати густу шерсть Тімоті. Той удавав, що гарчить і кусається. Репетитор його не обходив. Везунчик Тімоті!

      Нарешті прибули до Кирін-котеджу. Хлопці щиро раділи своїй тітці, і їм відлягло, коли вона сказала, що дядько ще не повернувся.

      – У нього зустріч з двома-трьома людьми, які відгукнулися на оголошення про вихователя, – сказала вона. – Незабаром він повернеться.

      – Мамо, мені й справді треба робити уроки під час канікул? – запитала Джорджа. Їй про це ще нічого не казали, а так кортіло про все довідатися.

      – Авжеж, Джорджо, – відповіла мама. – Батько бачив табель, і хоча оцінки не такі вже й погані, а ми на великі успіхи й не сподівались, усе-таки дещо тобі слід надолужити. Додаткові зайняття підуть тобі на користь.

      Джорджа насупилася. Вона на це чекала, але все-таки це нудно.

      – Тільки Енн ці уроки не потрібні, – сказала вона.

      – Ні, я теж трохи повчуся, – пообіцяла Енн. – Можливо, я не на всіх уроках буду присутня, Джорджо, особливо якщо погода буде гарна, але іноді – буду, просто щоб скласти вам компанію.

      – Дякую, – відповіла Джорджа. – Але не завдавай собі клопоту: зі мною буде Тіммі.

      Мама Джорджі поставилася до цієї заяви із сумнівом.

      – Побачимо, що скаже на це вихователь, – сказала вона.

      А Джорджа на те:

      – Мамо! Якщо він скаже, що Тім не може знаходитися СКАЧАТЬ