Собака Баскервілів. Долина страху. Артур Конан Дойл

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ сумної, злиденної округи залежить від того, чи погодиться сер Генрі жити в своєму маєтку, чи ні. Якщо Баскервіль-хол буде пустувати, всі плани сера Чарльза зазнають краху. Я боюся, як би моя особиста зацікавленість у наших місцевих справах не взяла гору, тому й звертаюся за порадою до вас.

      Шерлок задумався.

      – У двох словах справа виглядає так, – сказав він нарешті. – Ви вважаєте, що якась зла сила робить Дартмур небезпечним для Баскервілів. Чи правильно я вас зрозумів?

      – У будь-якому разі, підстави для таких застережень є.

      – Гм. Але якщо ваша теорія про надприродні сили правильна, то вони можуть дістатися до цього молодика не тільки в Девонширі, але й у Лондоні. Важко уявити собі нечистого з такою містечковою владою. Адже це ж не якийсь там член парафіяльної управи.

      – Якщо б вам довелося зіткнутися з усім цим самому, пане Голмс, ви б не стали так жартувати. Отже, ви вважаєте, що спадкоємцеві байдуже, де бути – в Лондоні чи Девонширі? Він приїжджає через п’ятдесят хвилин. Порадьте, що я маю робити?

      – Раджу вам, сер, викликати кеб, узяти з собою свого спанієля, який шкребеться біля вхідних дверей, і їхати на вокзал зустрічати сера Генрі Баскервіля.

      – А потім?

      – Потім ви будете чекати, поки я обміркую подальший план дій, а до того часу нічого йому не кажіть.

      – Скільки вам знадобиться часу на це?

      – Одна доба. Я буду вам дуже зобов’язаний, докторе Мортімер, якщо ви з’явитесь сюди завтра о десятій годині ранку та приведете із собою сера Генрі Баскервіля. Мені треба познайомитися з ним.

      – Домовилися, пане Голмс.

      Він записав дату та годину побачення на манжеті і, так само неуважно озираючись на всі боки, швидко вийшов з кімнати.

      Шерлок гукнув його зі сходів:

      – Ще одне запитання, докторе Мортімер. Ви кажете, що привида на болотах бачили і раніше?

      – Авжеж, про це розповідають аж троє.

      – А після смерті сера Чарльза нічого такого не було?

      – Не знаю. Не чув.

      – Дякую вам. На все добре.

      Голмс сів на своє місце в кутку тапчана й усміхнувся тією спокійною задоволеною посмішкою, яка завжди з’являлася у нього на обличчі, коли перед сищиком поставало гідне його завдання.

      – Вже йдете, Ватсоне?

      – Так, якщо нічим не можу вам допомогти.

      – Ні, друже мій, я звертаюся до вас за допомогою, лише коли треба вдаватися до дій. Але яка ж чудова справа. Багато в чому просто надзвичайна. Коли будете проходити повз Бредлі, заверніть до нього і попросіть надіслати мені фунт найміцнішого тютюну. Дякую заздалегідь. Спробуйте не повертатися до вечора. А тоді я з радістю обміняюся з вами враженнями з приводу надзвичайно цікавої загадки, яку нам загадали сьогодні вранці.

      Самота і спокій були потрібні моєму приятелю в години напруженої розумової роботи, коли він зважував СКАЧАТЬ