Енн з Інглсайду. Люси Мод Монтгомери

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Матерії в Житті, де добра їжа в помірній кількості приноситиме задоволення.

      XII

      Гілберт вирушив на двотижневе полювання в Нову Шотландію… навіть Енн не вдалося вмовити його поїхати на місяць… до Інглсайду підкрався листопад. Темні пагорби, ще темніші ялинки оточили їх, набуваючи зловісного вигляду вночі, але Інглсайд розквітав від світла вогню в каміні й сміху, хоча й вітри з Атлантики виспівувати сумних пісень.

      – А чому вітер – нещасливий, мамусю? – спитав Волтер одного вечора.

      – Тому що вітер нагадує про всі печалі цього світу, відколи він був створений, – відповіла Енн.

      – Він так завиває просто тому, що повітря вогке, – хмикнула тітка Мері Марія, – а мене просто вбиває цей біль у спині.

      Але іноді вітер весело шепотів крізь срібно-сірий кленовий ліс, а іноді вітру не було зовсім, залишалися тільки ніжне проміння бабиного літа й тихі тіні голих дерев, що лягали на газони, і холодна тиша заходу сонця.

      – Подивися на цю білу вечірню зорю над тополею в тому краю, – промовила Енн. – Коли я бачу щось подібне, завжди думаю, як то добре – жити.

      – Ти говориш такі сміховинні речі, Енн. Зірки – то щось таке звичайне, як острови Принца Едуарда, – сказала тітка Мері Марія… і про себе подумала: «Зірки, ще б! Так, ніби ніхто ніколи тих зірок не бачив! Енн хоча б знає про щоденне жахливе марнотратство на кухні? Вона хоч знає, як бездумно Сьюзан Бейкер розкидається яйцями направо-наліво, а свинячого жиру дає скільки, що він скапується надарма? Вона хоч якось цим переймається? Бідолашний Гілберт! Недарма йому доводиться працювати без вихідних!»

      Листопад завітав у сірих і коричневих шатах: але вранці сніг вкрив землю старими витканими білими чарами, і Джем з радісними криками поспішив на сніданок.

      – Ох, мамусю, скоро Різдво й прийде Санта-Клаус!

      – Ти що, до сих пір віриш у Санту? – спитала тітка Мері Марія.

      Енн кинула швидкий тривожний погляд на Гілберта, який з усією серйозністю відповів:

      – Ми хочемо, аби діти плекали багатство країни мрій допоки це можливо, тітонько.

      На щастя, Джем не звернув уваги на слова тітки Мерії Марії. Вони з Волтером надто вже хотіли потрапити в цей новий чарівний світ, до якого зима додала ще трішки любові. Енн завжди страшенно не любила дивитися, як красу та недоторканість снігу псують людські сліди, але цьому не можливо було зарадити, та й краса нікуди не зникала навіть увечері, коли захід загорався над засніженими виярками лілових пагорбів, а Енн сиділа у вітальні перед каміном, де тріскотіли кленові полінця. Вогонь у каміні, думала вона, завжди був таким затишним. Він витворяв такі несподівані фокуси. Частина кімнати заливалася світлом, а тоді знову поринала в темряву. Картинки з’являлися й зникали. Тіні ховалися й виходили назовні. Знадвору, крізь великі незатемнені вікна, можна було милуватися газоном, тітка Мері Марія, напевне, сиділа рівно… тітка Мері Марія ніколи не дозволяла собі СКАЧАТЬ