Енн з Острова. Люси Мод Монтгомери

Чтение книги онлайн.

      – Боже, ні. Я б нікого не змогла полюбити. Мені це не властиво. Та я й не хотіла б. Кохання робить тебе рабом, так я думаю. І дає чоловікові владу завдати тобі болю. Я б боялася. Ні-ні, Алек й Алонсо чудові хлопці, і обоє так сильно мені подобаються, що я не знаю, який з них подобається мені більше. У тому й лихо. Алек, звісно, красень, але ж я б не могла вийти за чоловіка, який не був би вродливим. І характер у нього приємний, і він має чудове кучеряве чорне волосся. Він аж надто ідеальний – не думаю, що хотіла б ідеального чоловіка – такого, в якого не дошукаєшся жодної вади.

      – То чому б тобі не вийти за Алонсо? – серйозно спитала Прісцилла.

      – Подумати тільки – вийти за чоловіка, якого звати Алонсо! – сумно сказала Філ. – Не думаю, що змогла б таке витримати. Але він має класичний ніс, і добре було б мати в родині людину, на чий ніс можна покластися. На мій покластися не можна. Наразі він більше подібний до носів Гордонів, але боюся, що він може з часом стати більше подібним до носів Бірнів. Я його з тривогою оглядаю кожного дня, що пересвідчитися, що він ще Гордонівський. Моя мама була Бірн, і має найбільш бірнісівський ніс зі всіх бірнісівських носів. Чекайте, самі побачите. Я обожнюю гарні носи. У тебе чудесний ніс, Енн Ширлі. Ніс Алонсо майже схилив мене на його бік. Але ж АЛОНСО! Ні, я не могла вирішити. Якби ж з ними можна було так само як з капелюшками – поставити поряд, заплющити очі й ткнути голкою – було б легко.

      – Як почувалися Алек й Алонсо, коли ти поїхала? – поцікавилася Прісцилла.

      – О, вони ще надіються. Я сказала їм, що вони мусять зачекати, поки я не вирішу. Вони готові чекати. Вони обоє мене боготворять, знаєте. Тим часом я планую добре проводити час. У Редмонді, думаю, у мене буде повно залицяльників. Якщо не буде, я буду дуже нещасна. Але не думаєте, що першокурсники страшно скромні? Я сьогодні бачила одного непоганого. Він пішов перед вами. Я чула, як його друг називав його Гілберт. Його друг мав такі витрішкуваті очі, вони аж ДО СЮДИ вилазили. Але ж ви ще не йдете? Не йдіть ще.

      – Думаю, ми мусимо, – доволі прохолодно сказала Енн. – Вже стає пізно, і я ще маю дещо зробити.

      – Але ви обоє прийдете до мене, правда ж? – спитала Філіпа, підводячись і обіймаючи обох за плечі. – Можна я до вас теж завітаю? Я хочу з вами дружити. Ми мені обоє так сподобалися. Я вас не дуже відштовхнула своєю фривольністю, правда?

      – Не дуже, – засміялася Енн у відповідь на обійми Філ.

      – Бо я й наполовину не така дурненька, якою здаюся. Ви просто приймаєте Філіпу Гордон такою, якою її створив Господь, зі всіма її вадами, і вона, думаю, Вам сподобається. Правда цей цвинтар дуже симпатичний? Я б хотіла, щоб мене тут поховали. Ось могила, яку я раніше не бачила – ой, дівчата, дивіться, бачите – надпис каже, що це могила мічмана, якого було вбито в битві між Шенон і Чізпік. Уявляєте?

      Енн зупинилася й подивилася на старий надгробок, її пульс пришвидшився. Старий цвинтар з його сплетінням дерев і довгими рядами тіней, зник їй з-перед очей. Натомість перед нею постав Кінґспорт СКАЧАТЬ