Енн із Ейвонлі. Люси Мод Монтгомери

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вдома, та не хотіли образити пані Діксон, в якої була репутація дуже «чутливої» жінки.

      Поки вони були там, до них зайшла старенька пані Вайт.

      – Я щойно була в Лоренсо, – оголосила вона. – Він у цю хвилину – найщасливіший чоловік на все Ейвонлі. Що ви собі думаєте? У них щойно народився хлопчик… а після семи дівчат то неабияка подія, скажу я вам.

      Енн слухала, нашорошивши вуха, а коли вони вже їхали геть, сказала:

      – Я їду прямо до Лоренсо Вайта.

      – Але ж він живе на тій дорозі, що веде до Вайт Сендс і їхати туди дуже далеко, – запротестувала Діана. – Гілберт і Фред зайдуть до нього.

      – Вони не прийдуть туди аж до наступної суботи, а тоді буде вже надто пізно, – рішуче заперечила Енн. – Лоренсо Вайт – страшенно непривітний чоловік, але в цю мить він зробить пожертву на БУДЬ-ЩО. Ми не можемо втратити таку чудову нагоду, Діано.

      Результат виправдав очікування Енн. Пан Вайт зустрів їх на подвір’ї, сяючи, наче сонце в великодню неділю. Коли Енн попросила його про пожертву, він охоче погодився.

      – Звісно, звісно. Запишіть від мене на долар більше від найбільшої пожертви, яку ви отримали.

      – Виходить п’ять доларів… пан Деніел Блер дав чотири, – дещо налякано сказала Енн. Але Лоренсо від свого слова не відступив.

      – П’ять – то п’ять. Ось і гроші. А тепер я хочу, щоб ви зайшли в дім. Там є дещо, що варто побачити… дещо, що поки бачило зовсім небагато людей. Просто заходьте і скажете, що ВИ про це думаєте.

      – Що ми скажемо, якщо дитина буде негарна? – з тривогою в голосі прошепотіла Діана, поки вони йшли слідом за схвильованим Лоренсо до будинку.

      – О, ми точно знайдемо, що ще хорошого можна сказати, – безтурботно відповіла Енн. – Коли йдеться про дитину, завжди спадає на думку щось приємне.

      Однак дитина таки БУЛА гарненькою, а пан Вайт вирішив, що його п’ятидоларова пожертва вартувала такого щирого захоплення, яке виявили дівчата щодо пухкенького новонародженого дитяти. Та це був перший, останній і єдиний раз, коли Лоренсо Вайт давав на що-небудь пожертву.

      Енн, хоч яка була втомлена, зробила ще одне зусилля на благо громади цього вечора, пробравшись через поля до пана Гаррісона, щоб поцікавитися, чи не пожертвує і він щось для клубу. Пан Гаррісон, як завжди, курив собі люльку на веранді, а поруч нього сидів Джинджер. Строго кажучи, жив він на дорозі, що веде до Кармоді, але Джейн та Герті, які його зовсім не знали, хіба що з сумнівних чуток, нервово благали Енн зайти до нього замість них.

      Пан Гаррісон, однак, рішуче відмовився пожертвувати хоча б цент, і жодні вмовляння Енн його не переконали.

      – Але я думала, що ви підтримуєте наше Товариство, пане Гаррісон, – похнюпившись, сказала вона.

      – Це так… це правда… але моя кишеня не така глибока, як моя підтримка, Енн.

      – Ще кілька таких зустрічей, як ті, що в СКАЧАТЬ