Сіддхартха. Паломництво до країни сходу. Герман Гессе

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ можеш ступити і бути там у себе вдома, – так само, як це можу зробити я. Мало хто має це, а можуть же мати всі.

      – Не всі люди розумні, – промовила Камала.

      – Та ні, – відказав Сіддхартха, – річ не в тім. Камасвамі такий самий розумний, як я, а от спокою він у собі не має. Зате інші люди, що в них глузду, як у малих дітей, – мають. Більшість людей, Камало, – мов той листок, що зірвався з дерева. І летить він за вітром, і крутиться, і, гойднувшись, лягає на землю. А ще інші люди – їх менше – мов зорі, що линуть своїм шляхом, і вітер до них не дістає, і їхній закон та шлях – у них самих. З-поміж усіх учених людей та саман – а я знав їх багато – був і один такий Досконалий. Не забуду його повік. Це – той Гаутама, Величний, що проповідує своє вчення. Тисячі учнів щодня його слухають, проте всі вони – листя, що падає з дерева. У собі вони вчення й закону не мають.

      Камала звела на Сіддхартху очі, всміхнулась.

      – Знов ти про нього, – сказала вона. – Знов у тебе саманські думки?

      Сіддхартха нічого не відповів, і вони віддалися любовній грі – одній з тридцяти чи сорока різних ігор, що їх знала Камала. Тіло в неї було пружке, як у ягуара чи як лук у мисливця; тому, хто вчився у неї кохати, відкривалось багато втіх і таємниць. Довго гралась вона із Сіддхартхою, довго зваблювала його і відтручувала, збуджувала й стискала в обіймах, утішалася його зграбністю, поки й здолала, і він знеможено вгомонився обіч.

      Схилившись над Сіддхартхою, гетера довго дивилась йому в обличчя, у стомлені очі.

      – Ти – найкращий з коханців, яких я знала, – замислено промовила вона. – Ти дужчий від решти, гнучкіший і поступливіший. Добре опанував ти моє мистецтво, Сіддхартхо. Колись, як я стану старшою, мені хотілося б мати від тебе дитину. Але все ж таки, любий, ти зостався саманою, все ж таки ти мене не кохаєш. Ти не кохаєш нікого. Хіба це не так?

      – Мабуть, що так, – стомлено мовив Сіддхартха. – Я такий, як і ти. Ти теж не кохаєш, а то хіба стало б кохання для тебе мистецтвом? Такі люди, як ти і я, певно, не можуть кохати. А от звичайні – можуть. Ось у чім їхня таїна.

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

      Сноски

      1

      …В затінку смоківниці зростав Сіддхартха… – «той, хто досяг мети», власне, це ім’я Будди Шак’ямуні (560–400 р. до н. е.), який слідуючи за звичаєм знатних індусів обирати собі імена ведійських провидців, називав себе також Готама (Гаутама). Гессе в листі до С. Цвейга відзначав, що він вклав у цей образ не лише індійську, СКАЧАТЬ