Название: Життя в рожевому
Автор: Галина Горицька
Издательство: OMIKO
Жанр: Исторические детективы
Серия: Ретророман
isbn:
isbn:
– Не розумію. У нас, у білих калмиків[28], так не заведено, – відрізав Дядя Стьопа.
– У нас також, в українців, не заведено. Однак, якби мій син офіційно не зрікся б від мене, був би зі мною в Сибіру. Розумієш? Ну, це, ніби як традиція така – зрікатися ворогів народу. Інакше всю сім’ю по етапу відправляють.
Шаман мовчав і тільки шамкав беззубим ротом. Іван Краузович не здавався:
– Ну, це як на весіллі: «весільний генерал» має обов’язково викрасти наречену, але ж то не по-справжньому. Ну, розумієш?
– Що «не по-справжньому»? Викрадення нареченої чи зречення від тебе сина? – не здавався шаман.
Експрофесор собі подумав: «Чи він справді намагається зрозуміти, чи кепкував з мене?» Втім, Іван Краузович усвідомлював, що мозок «дяді Стьопи» справді побудований так, що той ніколи не зрозуміє, як це: зрікатися когось рідного, аби не потрапити до в’язниці.
– Усе не по-справжньому… – насамкінець іще раз проказав Іван Краузович, усвідомлюючи, що не вдасться пояснити й просто воліючи закрити цю гостру для нього тему.
– Хм, коли Єжов перетворив Сибір на місце масових куркульських заслань і ви, зеки, сюди хлинули, немов весняна повінь, яка на берегах Берді[29] несподівано почалася у квітні, коли б ще мав тривати льодостав, то нам також здавалося, що це не по-справжньому, – відказав шаман так, щоб ледь чутно було навіть самому йому, не те що його підопічному.
Однак Шановний Іван той тихий шепіт почув і таки вибухнув:
– То чого ти «Дядя Стьопа»? – роздратовано запитав Іван Краузович. – Бо міліціонер? Чи, бо, живеш, немов на заставі Ілліча[30] – в самому центрі Космосу? Чого?! Бо все знаєш? Знаєш напевно, що мій син мене не любив? Якщо ти все знаєш, то скажи мені, що було б із моїм єдиним сином, Леонідом, якби він у своєму Нахімовському, акурат перед складенням присяги й відправленням на фронт, мене не зрікся?!
У ту саму мить, коли б відповідь дяді Стьопи напевно спричинила неабияку сварку між чоловіками, ніби рятуючи ситуацію, почувся стукіт у двері їхньої хатини. За тим почулось тихе шарудіння, і хтось почав благати: «Дядю Стьопо, відчини, прошу… Дитя прихворіло… Що робити – не знаю… В таку пізню годину до районної поліклініки відомо не доїду… Знамо, ти можеш допомогти… Ти по всій окрузі людей зцілюєш! Прошу…»
– А Дядя Стьопа я, бо «Дядя Степа всем знаком!» О! Бачиш, у яку пізню годину мене хтось благає про допомогу?
Шаман зиркнув на шановного Івана, підняв вказівний палець і пішов відчиняти двері.
Знадвору на нього дмухнув холодами й дощами кінець сибірського вересня, ніби промовляючи: «Готуйтесь уже, небораки, до зими. Час настав». Усередину ломилася якась баба з оберемком у руках. Іван Краузович по тихому писку з СКАЧАТЬ
28
У російських письмових джерелах телеути під ім’ям білих калмиків увперше згадуються 1601 року. Ця назва відрізняла тюркомовних степовиків від їх союзників – монголомовних ойратів, яких російські дослідники визначали як чорних калмиків.
29
Річка в Росії, права притока Обі. На ній розташовані селище міського типу Маслянино, міста Іскітим і Бердськ.
30
Назва площі в центрі Москви й однойменна назва кінофільму про молодь, котра починає самостійно жити, ще точно не уявляючи, як це правильніше зробити в реаліях СРСР після ХХ з’їзду партії.